Привіт, друзі! Садочок біля хати восени (особливо, коли це старий сад) - це дуже цікаве місце для міколога (міколог - людина, яка займається вивченням грибів). Я не міколог, звісно, але цікавлюся грибами трошки ширше за межами основного десятку їстівних грибів, які зазвичай збирають люди. Наприклад, як мінімум, мені дуже цікаво їх ідентифікувати.
Оце нещодавно в садочку натрапив на галявинку тонконогих дрібненьких грибочків, що росли кумедною купкою між старими яблунями. Я зробив кілька фото, а сьогодні вирішив зайнятися ідентифікацією. Спочатку відкрив книжку-довідник про гриби, яку мені подарувала дружина. Мені вона дуже подобається саме тим, що там багато якісних фотографій, а не малюнків, а тим більше схематичних описів, за якими ідентифікувати гриб дуже важко. Єдиний мінус - що грибів там описано доволі мало.
Отож, найближчим до того, що я знайшов у книжці - це часничник. Але маю сумніви, що це він, бо трохи не схожий і, судячи по зображеннях, він не росте такими великими групами.
Тоді я звернувся до популярного сьогодні інструменту (але не дуже точного з грибами) - Google Lens. Він видав мені результат "Псилоцибінові". А це вже цікавіше - бо псилоцибіни - це галюциногенні грибочки, які навіть вирощують на продаж, хоча чесно кажучи я навіть не знаю як ставиться українське законодавство до вживання таких грибочків. Але це теж, мабуть, ні, бо, судячи по фото, псилоцибіни дрібніші. А ці доволі високі, сантиметрів десять в середньому. Схоже, що сьогодні мені не вдалося ідентифікувати знахідку в саду. 🙂
Але ці капелюшки дуже кумедно виглядають зверху))
Ось ще ракурс збоку:
