Привіт всім! Ті, хто читає мої дописи, мабуть пам'ятає мої пости про географічну місцевість Розточчя, про маленьку річку Млинівку, що тече неподалік від нашого села, про мої походи по гриби в ту горбисту місцину. Але я туди не лише по гриби ходжу, ті місці вартують того, щоб туди піти прогулятися, помилуватися їхньою неймовірною красою.
Особливо красиво там ранньою весною, коли в лісі зацвітають перші весняні квіти - підсніжники, білоцвіти, першоцвіти, фіалки та інші. Та особливе захоплення в мене викликають анемони. Це через те, що їх в тим місцях дуже багато і коли їхнє цвітіння в розпалі, здається, що землю вкриває гігантський квітчастий килим.
Ми завжди навесні намагаємось завітати туди всієї сім'єю, але цього року, на жаль, так не вийшло. Дружина з сином 90% часу проводить в Яворові, то ж я намагаюся якомога частіше бувати там, особливо коли зараз знову оголосили карантин і Даринці не треба відвідувати школу у селі. Тому здійснити сімейну прогулянку в долину анемонів (так я називаю одне місце в лісі, куди ми завжди ходили милуватися цвітінням анемонів) нам точно не вийде. Є ще крихітний шанс, що ми завітаємо туди з Даринкою, якщо квіти не перецвітуть, але поки не буду загадувати наперед.
А сьогодні я хочу згадати про те, як ми з дружиною і зовсім малесенькою Даринкою саме в цей день, 3 квітня, але чотири роки тому, завітали до лісу, щоб помилуватися цвітінням анемонів.
Тоді було дуже тепло, навіть спекотно, як це буває ранньою весною в ті дні, коли холодний вітер перестав задувати з півночі, сонце вже припікає добряче, а на деревах ще не має пишних крон, які б захистили вас від палючих сонячних променів. Ми були в футболках, але нам все одно було душно, пам'ятаю як сьогодні, то ж ми добряче втомилися. Але ця прогулянка вартувала того, бо тоді нам вдалося сфотографувати не лише анемони.
Наприклад, на подвір'ї у місцевого господаря в загоні бігали коні, неймовірно красиві створіння:
Під лісом, над берегом річки, хтось збудував собі красивий будиночок з дерева, ви, мабуть, вже бачили його на моїх фото.
Ми ішли дорогою між цією річкою та лісом:
Та сторона дороги, яка була ближче до річки, була густо вкрита килимом з ось таких рослинок із жовтими псевдо-квітками (квіти насправді також були серед цього забарвленого листя, але дуже дрібненькі та непримітні).
Але, звісно ж, за красою ніщо тоді не могло зрівнятися з анемонами, які щільно вкрили боки широкої лісової долини:
Були там інші квіти, але їх було значно менше: жовтенькі першоцвіти, ще якісь фіолетові квіти, назви яких я не знаю:
Гарно ми тоді погуляли, помилувавшись красою рідного краю. А додому, хоча й повернулися втомленими, але щасливими та збагаченими новими враженнями!