Привіт, друзі! Мені до вподоби моя вулиця з викошеними узбіччями, але я не можу не визнати, що є певний шарм і ділянках дороги, де людина немає часу на санітарне обкошування. І так, воно непотрібне, коли дороги оточені місцевими природними травами, а не рослиною-агресором, якою, без сумніву є золотушник канадський. Ця рослина є дуже алергенною, її пилок може викликати алергічний кон’юнктивіт (почервоніння очей, сильна сльозотеча), який супроводжується ринітом (свербіж та водянисті виділення з носу.
У мене слава Богу немає такої сильної алергії на пилок (хоча є слабка на звичайний пил), то ж я навіть міг насолодитися певною красою під час прогулянки вчора, особливо якщо з акцентуватися на поєднанні синього та жовтого кольорів 😊.
Та все ж я пам'ятаю, як ця місцевість у моєму дитинстві була зовсім іншою, без золотушника (чи золотарника, так навіть гарніше). Зліва під сосновим лісом була болотиста місцевість, де росла місцева рослина, яку мій батько називав різохою, ми навіть косили її на солому. А справа було пасовище, там була коротка зелена трава, бо там паслися корови, які не давали траві надто вирости і стати великою і старою. Та й кущам та молодим деревам вони не давали вирости. Ніколи б не подумав, що корови так впливають на довкілля!
Зараз там ніхто корів вже не випасає. Батько, хоч ще тримає корову, не жене її туди, бо вдома для однієї корови трави вистачає. А більше ніхто їх не тримає, ось і змінилася ця місцина до невпізнаваності. Це я проте, що там все заросло кущами і високими травами. А золотарник спочатку з'явився зліва, там болото поділили на ділянки під забудову і на одній таки збудували будинок. Це змінило місцеву мікроекосистему, і багато видів, які росли практично в болоті, загинули. А на їх місце прийшов золотарник, адже:
Канадський золотарник абсолютно невимогливий до ґрунту, хоча краще буде рости на багатих землях. Рослина віддає перевагу яскравому освітленню, але прекрасно може рости і в напівтіні. Ця культура добре прижилася на нашій території ще й тому, що має відмінну морозостійкість і посухостійкість. Особливість його в тому, що він швидко поширюється на ділянках, порушених діяльністю людини – на узбіччях, в лісосмугах, на лісових вирубках і закинутих полях. Наші місцеві рослини на таких ділянках пригнічені, а золотарник канадський пристосувався. Ось і заповнює все що можна, змінюючи до невпізнання рідні простори, витісняючи з них звичні нам багно, дзвоники та звіробій (джерело).
Тому якщо людина все ж втручається у природню екосистему і руйнує її, то на ній лежить відповідальність підтримувати в нормальному стані, а не допускати таких агресивних і шкідливих видів як золотариник, амброзія (їх часто плутають, але це різні види) та борщівник.
