Доброго вечора, друзі!
Сьогодні, у неділю, земний День народження моєї чудової подруги - Люби... Їй мало виповнитися 67 років, але ось вже майже місяць, як вона пішла у небуття з нашої грішної Землі...((( Світла їй Пам'ять!
Синоптики обіцяли чудовий сонячний день, та, сьогодні він похмурий - мабуть, і небо тнж тужить разом зі мною за цією надзвичайно світлою та доброю людиною!
Пригалала вірш, щоправда, на російській мові, який я написала про своїх друзів - саме про таких, якою була моя подруга Любонька-голубонька... Зробила його переклад, тому зараз він став "білим" віршем...
Як добре, що у нас є вірні друзі,
До них йдемо ми з радістю та горем...
Ми веселимося, плачемо разом, сперечаємося,
Довіряємо таємниці, що іншим – не можна!
Йдуть роки, змінюються віки...
Так непомітно подорослішали діти.
І тільки так само сонце в небі світить,
Та так само життя не дуже легке!
Вже скроні вкриті сивиною.
Все рідше ми зустрічаємося з друзями.
Хоча, можливо, винні самі:
Адже в метушні проходить наші дні!
Та стільки щастя, радості, тепла
Завжди при зустрічах даруємо ми один одному,
Що не страшні шторми та злі завірюхи
Тій міцної дружбі, що доля нам дала!
І нехай уже недовгий шлях життя,
Заповітний шлях, де бути ще нам разом,
Я знаю: він подібний буде до пісні,
В якій слів навіки не закреслити!
Може, це сталося ще й через клятих нелюдей-рашистів, через постійну тривогу за дітей та онуків, які поїхали від неї у Західну Україну, і тому вона не змогла побороти хворобу?!(((
Спи спокійно, моя подруженько, я тебе буду вічно пам'ятати!
Дякую всім, хто відвідав мій пост, за коментарі та апи!!!
З повагою, 