Традиція плетіння вінка на голову з квітів та зілля в українській культурі сягає ще дохристиянських часів. Він вважався оберегом для дівчини та своєрідним енергетичним передавачем від землі до тіла.
Вінок захищав дівчину від "лихого ока" та нечистої сили, а тому в період, коли вважалося, що в наш світ виходять мерці, лісові мавки та русалки - дівчата плели і носили вінки не скидаючи їх з голови. ЦЕ робилося в переддень Святого Юрія, на Зеленоиу тижні та в ніч на Купала
Щоб посилити захисні властивості вінка, дівчата обов'язково вплітали у нього часник, полин та любисток, які вважалися чарівним захистом від усякого "чортовиння".
Завдяки своїй красі та захисним властивостя вінок став обов'язковим елементом весільного вбрання нареченої, оскільки під час весілля на молоду концентрувались погляди сотень очей, серед яких могли бути і "погані". У весільні вінки вплітався обов'язково барвінок, як символ кохання.