UA/EN 243-й день війни - Мій троюродний братик загинув на війні. / 243rd day of the war - My third cousin died in the war.

Слава Україні!

В нашу родину теж прийшло горе. Загинув мій троюрідний братик. Звістка прийшла ще 18 жовтня. До нас подзвонив один з наших родичів, мій дядько. Він подзвонив і в нас перемкнуло подих.

Ми все частіше зараз спілкуємось з усіма родичами, навіть с тими, якими не спілкувалися роками. Всі згрупувалися і підтримують зв’язок. Хто чим може той і допомагає. Як що у них нема грошей, тож ми їм допомагаємо, присилаємо посилки. Тож вийшло так що і нам трішки допомогли. Моєму батькові робили операцію на оці і родичі скинулися грошима на цю операцію. Батько, після операції ще не дуже бачить, через місяць у нього 40% зір. Тож я щиро вдячна нашим родичам про допомогу.

А ще я вдячна родичам, коли у нас будо дуже «гаряче» і поруч тривали бої, наші родичі, з другого кінця міста, прийняли нас до себе, і ми в них перебували цілий місяць, поки наші хлопці з ЗСУ не відігнали рашистів на 50 км від нашого куточку міста.

Ось так і приходять і погані звістки. За період війни в мене вмер ще один дядько, не витримало серце. А як можна витримати, коли постійно обстрілюють, або летить з неба? А тепер загинув троюрідний братик. Звістка прийшла несподівано. Він до війни жив в місті Миколаєві, і звідси і пішов воювати. Воював під Донецьком, там він і загинув.

Дмитро Устименко 22.06.1974 р.н.

Мати с початку війни виїхала в Португалію до молодшого сина. Тітка теж виїхала в Польщу. Ховала брата жінка і бабуся, якій вже 95 років. Тяжко ховати своїх онуків. Ми теж приїхати туди не можемо. В місті Миколаєві іде постійний обстріл.

Вічна Слава Героям!!!

==================

Glory to Ukraine!

Grief has also come to our family. My third cousin died. The news came on October 18. One of our relatives called us, my uncle. He called and we were breathless.

We now communicate with all relatives more and more often, even with those whom we have not communicated with for years. Everyone is grouped together and keeps in touch. Is anyone who can help? They don't have money, so we help them, send parcels. So it turned out that they helped us a little. My father had an eye operation and relatives threw money at this operation. Father, after the operation, still does not see very well, after a month he has 40% vision. So I am sincerely grateful to our relatives for their help.

And I am also grateful to my relatives, when it was very "hot" and there were battles nearby, our relatives, from the other end of the city, took us in, and we stayed with them for a whole month, until our guys from the ZSU drove the Rashists away for 50 km from our corner of the city.

That's how bad news comes. Another uncle died during the war, my heart couldn't take it. And how can you endure when you are constantly being fired upon or flying from the sky? And now a third cousin has died. The news came unexpectedly. Before the war, he lived in the city of Mykolaiv, and from there he went to fight. He fought near Donetsk, where he died.

Dmytro Ustimenko, born on June 22, 1974.

Since the beginning of the war, the mother went to Portugal to be with her younger son. Aunt also left for Poland. A woman and a 95-year-old grandmother buried her brother. It's hard to hide your grandchildren. We can't go there either. There is constant shelling in the city of Mykolaiv.

Eternal Glory to the Heroes!!!