Недалеко від нашого будинку в селі є вулиця, де стоять ще старі хати, деякі з них навіть мазанки, підлампічені ще в радянський час. Вони вже багато років стоять пустками, пообростали чагарниками та величезними горіхами.
Та при дорозі, на одному з дворищ ростуть великі аличові дерева, вже звична для мене жовта, та не так широко розповсюджена рожева. І вчора я вперше в житті скуштував рожеву аличу.
На смак вона дуже відрізняється від плодів жовтого сорту. Це неймовірне поєднання всіх сортів солодких слив в одній, найсмачніша алича, яку мені коли-небудь доводилось куштувати. Єдиний недолік, після того, як алича зірвана з дерева, вона швидко починає псуватися.
Тож, якщо натрапите на рожеву аличу десь на своєму шляху, обов'язково скуштуйте цей справжній природній десерт.
