Сьогодні став свідком неймовірного природного явища - крізь щільні грозові хмари на землю світив товстий промінь, неначе прожектор.
Одразу виникла асоціація з різними фантастичними фільмами чи релігійними мультфільмами з дитинства, де через такий промінь з неба на землю, Бог подавав чіткий візуальний сигнал.
Шкода, що телефон передає лише частину візуального враження без відчуття об'єму та загальної панорами, але суть допису трохи в іншому - ніколи не бійтесь піднімати голову до неба, навіть якщо вам заважає сильний вітер чи перші краплини дощу, адже можна пропустити таку природну красу.
Уявляю, як би сприймали подібні природні явища наші далекі предки, скільки символізму та знаків бачили б, і як могли б трактувати це для пояснення свого сьогодення.
