Цього року, через аномальні весняні приморозки та переважно дощову погоду, стануть справжнім делікатесом такі улюблені для цього періоду черешні. Традиційна Мелітопольска черешня, що зазвичай наповнювала наші базари та була доступною по ціні, тепер годує смердючі роти російських окупантів, на Закарпатті мінімальна врожайність, а тому, чи не єдина можливість поласувати цією ягодою - це дочекатися врожаю у власному саду.
І хоч через брак сонця черешня не так швидко стигне і не така солодка, як має бути, але і тому будемо неймовірно раді. Але будемо раді і чекаємо на врожай не лише ми, а й шпаки, які вже поставили собі в список наше дерево і періодично пробують з нього поживитись.
Доводиться буквально чатувати біля дерева і відганяти безсоромних пернатих ворюг, які вміють побачити найстиглішу ягоду на гілці і якщо не зірвати її, то як мінімум обклювати прямо на місці.
Тому, в дні, коли треба їхати на цілий день на роботу, доводиться обвішувати гілки затіняючою сіткою. На жаль все прикрити не вдається, але це хоч якась можливість дочекатися стиглих смачних черешень.
