Ставка на Евіан: чому зустріч Зеленського та Трампа переписує правила гри
Ви коли-небудь замислювалися, як виглядає момент, коли історія робить різкий поворот? Сьогодні в Евіані саме такий момент. Я дивлюся на кадри з цього курортного містечка, де зараз зібралися найвпливовіші люди планети, і в мене виникає відчуття, що повітря буквально наелектризоване. Це не просто черговий протокольний саміт, де п’ють каву і роблять спільні фото. Це справжній дипломатичний ринг, де на кону не просто фінанси, а саме існування України як вільної держави та безпекова архітектура всієї Європи на десятиліття вперед.
Для мене, як і для багатьох з вас, фігура Дональда Трампа, який якраз сьогодні святкує своє 80-річчя, залишається справжнім пазлом. Його підхід «Америка перш за все» свого часу налякав багатьох, і його тиск на Зеленського щодо «швидкого завершення війни» виглядав як спроба схилити нас до чогось принизливого. Але от що цікаво: реальність на полі бою виявилася сильнішою за будь-які передвиборчі гасла. Коли ти бачиш, що Сили оборони вперше з 2023 року не просто тримають оборону, а відвойовують своє, навіть найзатятіші скептики змушені переглядати свої методички.
Я щиро переконаний, що цей саміт — це наш шанс змінити правила гри. Європа зараз, чесно кажучи, витягує на собі левову частку цього важкого воєнного тягаря, фактично покриваючи 100% витрат. Але давайте дивитися правді в очі: без вагомого слова Вашингтона нам буде вкрай складно. Зеленський приїхав сюди не просити, а пред’являти факти. Наші дрони, які перерізали російську логістику, і знищення 40% нафтопереробних потужностей агресора — це мова, яку розуміє навіть Трамп. Це мова сили, мова стратегічної переваги.
Зараз на столі в Евіані лежать три речі, від яких залежить наше «завтра». Перше — це Patriot. Ситуація з боєприпасами критична, і ідея їхнього виробництва прямо в Україні — це не фантастика, це вимога часу. Друге — це фінанси. 90 мільярдів євро від ЄС — це чудово, це наш фундамент, але нам потрібно більше для того, щоб не просто виживати, а перемагати. І третє — гарантії безпеки. Ми втомилися від папірців, які нічого не варті. Нам потрібні реальні механізми, які гарантують, що Путін не повернеться сюди через рік чи два.
Мене особисто дуже тішить той факт, що росія нарешті починає відчувати справжній біль. Коли російський бюджет тріщить від нафтових санкцій, а кількість втрат на фронті стає непомірно високою для їхнього суспільства — це ознака того, що наша стратегія працює. Але битва ще не закінчена. Кремль зараз робить усе можливе, щоб розсварити нас із Заходом, щоб розхитати цей крихкий баланс.
Завершуючи, хочу сказати ось що: саміт у Евіані — це момент істини. Україна вже довела, що здатна не тільки оборонятися, але й нав’язувати свою волю ворогу. Зараз ми маємо перетворити цей військовий кураж на стабільну дипломатичну перемогу. Чи вдасться це? Все залежить від того, наскільки ми зможемо бути переконливими, а наші партнери — рішучими. А як ви вважаєте, чи зможе успіх нашої армії остаточно переконати Білий дім у тому, що перемога України — це єдиний шлях до стабільності?