За що обожнюю літо, так це за можливість бути завжди ситим не проводячи на кухні жодної хвилини. Варто лише вийти в город, прогулятися вздовж грядок, насмикати то там то там ягоду, зеленушку або горошку.
Молодий горошок, то особливий смаколик, він наче як насіння, можеш їсти не зупиняючись, головне, щоб його було багато. Та на жаль, цьогоріч він не дуже гарно зійшов, від чого врожай гороху скоріше символічний.
Та та навіть цим "крихтам" радієш, як дитина, бо відчуття цих лопаючих від натиску пальців стручків, та вигляд молоденьких горошинок всередині, це справжній кайф, який вам може подарува лише літо.
