Вчора в нашій сільській школі діти та вчителі вирішили зробити досить цікаву і корисну справу. В останній день навчання перед осінніми канікулами всі діти, вчителі та деякі батьки вирішили напекти пончиків. З самого ранку взялись до справи.
І хоча подія не сильно афішувалась, зрозумівши, що результат перевершив всі очікування учасників - пообіді в нашому сільському вайбер-чаті з'явилась об'ява-запрошення для усіх бажаючих придбати та скуштувати ці диво-пончики.
Всю вироблену партію смакоти, точніше кошти, виручені від її продажу діти вирішили направити на потреби ЗСУ. Загалом напекли більше 200 пончиків, за які виручили більше 2000 грн. Всі були щасливі, і виробники і покупці. І справді, давно я таких смачнючих пончиків не їв.
Я вітаю такі ініціативи, більше того, вважаю, що вони мають стати частиною навчального процесу, аби дітей готувати до реального життя з його реальними потребами. І головне, щоб діти змогли відчувати важливість того, що вони роблять і для чого. Тоді в нашій країні почне щось реально змінюватись.