Привіт, друзі.
Вчора у нас випав сніг — перший сніг цього року. По факту він почав падати ще минулого вечора, але справжній пухкий білий килим, наче вата, з’явився вже наступного дня зранку, тобто вчора, у суботу.
І крім першого «вау!», коли я розсунула штори й побачила всю цю сліпучу білизну, в мене одразу виникла й практична думка: «Ого, скільки ж снігу на теплиці?» Бо моє вікно виходить просто на терасу, і теплицю звідти видно відразу. І було видно, що снігу там справді назбиралося чимало. Але частина вже самостійно сповзла донизу, бо на вулиці була плюсова температура — сніг не змерз у крижаний панцир і не тримався суцільною шапкою. Це вже полегшувало навантаження на плівку та арочні конструкції теплиці.
Все ж я вирішила піти й перевірити. Одягнулася, взула чоботи, спустилася вниз і пішла глянути на теплицю. А там — такий контраст! Зелена трава, що не змерзла, бо її захищала теплиця, і довкола — сніжно-білий простір. Та було видно, що частина снігу на даху все ще тримається. Тож я знизу постукала руками по каркасах, щоб і цей сніг сповз донизу та зменшив навантаження на плівку. Ось така практична сторона того, що перший сніг, окрім краси, несе із собою ще й додаткові клопоти.