Привіт, друзі.
Сьогодні знову відчула цей особливий перехідний настрій — ніби зима ще тут, але весна вже стоїть десь поруч і тихенько чекає свого часу. Сонце світить так яскраво, що хочеться зняти шарф, небо чисте, блакитне, з легкими хмарами — дуже красиво. А під ногами ще лежать великі купи снігу, сірого й злежаного, які ніби вперто не хочуть здаватися.
Була біля Forum Lviv — площа вже більш жива, люди повільно прогулюються, хтось сидить на лавці й ловить сонячні промені. У повітрі відчувається зміна. Такий стан, коли ще холодно, але вже не по-зимовому.
Проходила й через перехрестя — дороги після зими виглядають втомленими. Ями, латки, калюжі. Машини обережно маневрують, ніби теж намагаються адаптуватися до цього міжсезоння. Зима завжди залишає по собі слід — і на асфальті, і десь усередині.
Але попри все, сьогодні було багато світла. Такого світла, яке гріє не тільки обличчя, а й настрій. І я зловила себе на думці, що люблю ці моменти очікування. Коли ще трохи морозно, але вже з’являється передчуття тепла.
Весна близько. І це відчувається.
