Привіт, друзі.
Були дні, коли я брала фотоапарат в руки і виходила в сад помилуватись квітами на гілочках дерев, які нарешті розквітли й нагадують, що весна таки прийшла. Я задумалась, чому не пам'ятаю як вони квітнули минулого року. Чи то квіт був не рясний, чи то я була в мами та пропустила цей період. Але то, мабуть, через пригнічений стан у зв'язку з війною і тим, що Тарас поїхав на схід, і я нічого окрім новин не бачила і не запам'ятала. Чи може в мене просто проблеми з пам'яттю.
Тому цього року я помітила, що мов спрагла людина тої краси, шукала поглядом розквітлі дерева.
От здавалось би, чи можна радіти й милуватись тому, що рік у рік повторюється чи день у день, а виявляється можна. І як наскільки прекрасний світ, природа. У глобальному масштабі чи у дрібничках, але вона наповнює тебе бажанням жити і творити.
Кілька днів у цьому тижні порадували яскравим сонцем і майже літньою погодою. На диво, діти зранку спали і я насолодилась ранковою кавою з погляданням на квітучий сад.
Ділюсь кількома світлинами, які упіймав мій об'єктив.
Будьте люблячі і відповідальні за цю красу, яка довкола нас і виховуймо це в наших дітях, щоб їм ніколи не піднялась рука нищити і вбивати живе.
