Ух, у мене стільки емоцій! Сьогодні у нас монтують кухню, дуже хотілося написати пост про це, навіть зробила декілька фоток процесу монтажу, але майстри ще не завершили, то ж немає сенсу писати про ще не закінчену річ.
Ну що ж, я ще вчора хотіла написати про наш "пізанський" сніговик (я думаю чому саме "пізанський" більшість вже встигла здогадатися, а для тих хто не зрозумів, то поясню: наш сніговик почав танути через підвищення температури повітря і нахилятися в одну сторону, через що в чоловік і назвав його "пізанським", через аналогію із відомою нахиленою вежею в італійському місті Піза. Про те як Даринка допомагала татові його робити, я писала ось у цьому пості, навіть зробила декілька фото з Даринкою, для порівняння (дві перші світлини з тих фотографій, зроблені, до речі, за допомогою фотоапарата, на відміну від сьогоднішніх фото). То ж, я я вже згадала, я хотіла написати цей пост учора, але вирішила почекати, щоб перевірити чи не нахилиться наш сніговик ще більше. І справді, сьогодні наш сніговик нахилився ще сильніше, показуючи справжні чудеса "гімнастики"!
А після прогулянки з Маркіяном мені здалося, що сніговик нахилився ще більше! Ось погляньте:
Гадаю, на цих фото кут "утримування" (якщо такий існує 😆), вже був близький до максимально можливого, бо десь через годину сніговик таки упав, завершивши епічне кількаденне нахиляння!