Привіт друзі! От тільки вчора відбувся виступ класу мого сина. Точніше, це навіть ще не клас (перший), а група так званих “п’ятирічок” (бо в перший клас ідуть у шість років, тому така назва) — щось середнє між садочком і підготовкою до школи. Вчителька (вихователька? 🤔) організувала для дітлахів невеличке свято до Дня матері. Але про це я ще не хочу розповідати, бо то окрема історія, і вона варта окремого допису. Можливо, завтра, якщо матиму час, то обов’язково поділюся 🙂
А сьогодні я хотіла похвалитися іншим — тим, яку листівку ми разом із сином зробили для його вчительки, адже сьогодні в неї день народження (тому я і згадала про вчорашній день).
Батьки вирішили, що буде гарно, якщо кожна дитина зробить щось своїми руками. Маркіян намалював власне листівку — такого кумедного чудіка 🤪. Це його авторське бачення себе: кремезний хлопчина, дуже серйозний і водночас милий (мабуть щось у стилі однієї із своїх ігор на планшеті).
А я вирішила додати до листівки трохи “родзинки” й зробити маленький букетик із сухоцвітів. Ви знаєте, що я дуже люблю всілякі такі речі: вінки, сухоцвіти, шишки, декоративні композиції. ☺️ І мій головний помічник у цьому — клейовий пістолет, який плавить силіконові стрижні й дозволяє швиденько склеювати між собою різні дрібнички.
Тож сьогодні я взялася до роботи: зробила маленький букетик, приклеїли його до листівки — усе швиденько, бо вже треба було бігти проводжати сина на шкільний автобус. І, звісно ж, у цій метушні я забула вимкнути клейовий пістолет 🙈
Чоловік потім трохи сварився. Хоча, чесно кажучи, нічого страшного б не сталося — я ж нікуди далеко не їхала і все одно швидко повернулася додому. Але звичка в мене така справді є: можу забути вимкнути праску чи ще щось подібне. Треба з тим щось робити 😕.
