Сьогодні в Даринки був виступ — театральна вистава до Дня святого Миколая, день народження якого всі святкують завтра. Саме вночі з 5 на 6 грудня, за традицією, святий Миколай ходить по землі й роздає чемним дітям подарунки.
Звісно, всі дорослі знають, що це роблять батьки. Це не буде спойлером, бо навряд чи серед нас є діти молодші 10 років, для яких це могло б стати "розкриттям великої таємниці". Батьки творять цю магію так само, як колись створювали її для них їхні власні батьки. Це передається з покоління в покоління — і я вважаю це надзвичайно красивою традицією.
Хтось каже, що це обман. Але для мене це не так. Це спосіб подарувати дитині трохи віри в світло, добро і чудеса. Бо якщо діти з самого малечку не віритимуть у добро, у те, що добро завжди перемагає зло, то їхня моральна опора буде надломленою.
Звісно, не всі вірять у такі речі. І, здається, саме серед таких людей часто виростають ті, кому бракує емпатії. Прикладів багато — наприклад, коли люди смітять у лісі або просто вздовж дороги. Нещодавно я йшла забирати дітей зі школи і побачила по центру величезної галявини коробку з-під телевізора. Хтось просто відкрив вікно авто і викинув її серед поля. Це для мене нонсенс. Такі вчинки — як показник певної внутрішньої зламаності.
Але я трохи відволіклася.
Повернуся до сьогоднішнього дня. У виставі Даринка була ангелочком. Сукню нам передали кілька днів тому, а от крила довелося робити власноруч. Взяла картон, вирізала форму, пожертвувала старим пухнастим білим коциком — він був невеликий, але дуже приємний на дотик. Приклеїла все гарячим силіконом (маю пістолет, бо люблю поробки), пришила петельки — і отримали чудові крила.
Сьогодні Даринка виступила прекрасно. Я була присутня — і це було дуже зворушливо. Добре, що навіть під час війни діти мають можливість брати участь у таких виставах. За це ми маємо дякувати нашим захисникам.
Завтра — День Збройних Сил України. І дуже символічно, що зараз він збігається з Днем святого Миколая.
Хочу подякувати всім нашим захисникам — і тим, хто на фронті, і тим, хто працює в тилу, і військовослужбовцям ТЦК. Усі вони виконують важливу роботу.
Висловлюю щирі співчуття рідним та близьким військовослужбовця, якого вбили під час виконання обов’язку у Львові — лише за те, що він перевіряв документи. Це жахливе вбивство, яке сталося напередодні дня святого Миколая. Ми живемо у важкий час.
Хочу звернутися до людей: не допускайте подібного. Там служать наші — живі люди, а не демони. Демони прийшли на нашу землю зовсім інші, зі сходу — і саме їх треба зупиняти, а не піднімати руку на своїх.
Мені соромно за те, чого я не робила. Боже, прости нас усіх!😥
