Привіт, друзі!
Сьогодні я хочу розповісти вам, власне, про Валенсію.
Отож, літаком з Краківського аеропорту приблизно за три години польоту ми дісталися до Валенсії. Але це вже був вечір, тож ми лише змогли добратися на таксі до наших апартаментів — якщо їх так можна назвати. Це була невеличка квартирка в житловому багатоквартирному будинку. Ми розташувалися, повечеряли й лягли спати.
Наступного дня ми пішли мандрувати історичним центром Валенсії. Наші апартаменти були розташовані майже в самому центрі, що було дуже зручно. Падав доволі сильний дощ, але спочатку це не лякало: у нас були дощовики та парасольки. Спершу ми користувалися лише дощовиками, а парасольки дістали вже в другій половині дня.
Перше, що кинулося в очі, — це те, що Валенсія, незважаючи на похмуру сіру погоду, є надзвичайно барвистою. Велика кількість кольорових будинків, графіті на вулицях, а ще — безліч цитрусових дерев. Спочатку ми думали, що це апельсини, адже плоди були дуже великими. Але зірвавши один, зрозуміли, що це величезні мандарини.
І що ви думаєте — ми їх не спробували? Звісно ж, спробували. Але валенсійські мандарини, мабуть, дикі або не пристосовані для вживання. Вони радше декоративні, бо смак у них одночасно і надзвичайно гіркий, і кислий — досить огидний. Проте наступного дня чоловік зірвав ще один мандарин, поклав у кишеню і привіз додому, щоб усі наші родичі змогли спробувати хоча б по шматочку справжньої валенсійської мандаринки))).
Мандарини росли всюди, і це виглядало дуже красиво. Навіть на головній площі Валенсії, де розташована мерія. Ми, щоправда, не одразу звернули на неї особливу увагу, але фото мерії та Головної пошти, звісно ж, зробили. Спочатку ми навіть подумали, що мерія — це якийсь театр або консерваторія, адже на фасаді дуже багато зображень музичних інструментів.
Ось трохи довідкової інформації (дякую Gemini) (1, 2, 3, 4):
Мерія Валенсії (Ayuntamiento de Valencia) — це велична споруда, що поєднує в собі елементи еклектики, неоренесансу та бароко. Він складається з двох основних частин: старішої будівлі школи (XVIII ст.) та монументального фасаду, доданого на початку XX століття (1900–1950 рр.).
Домінантою фасаду є висока центральна вежа, на якій розміщено годинник і карильйон. Вона слугує візуальним орієнтиром всієї площі Аюнтам’єнто. Прямо над головним входом розташований великий балкон. Він є знаковим місцем, з якого мер міста та «королева» фестивалю (Fallera Mayor) дають сигнал до початку масклета (піротехнічного шоу) під час свята Фаяс.
Фасад прикрашений численними алегоричними фігурами.
Герб міста: У центрі можна побачити бронзову групу з гербом Валенсії, яку підтримують дві мармурові оголені постаті, що символізують Мистецтво та Літературу (робота скульптора Маріано Бенльюре).
Доброчесності: По боках виступаючих частин фасаду встановлені мармурові статуї, що уособлюють Справедливість, Пруденцію (Розсудливість), Мужність і Поміркованість.
Стиль фасаду розкішний, навіть дещо «пишний» вигляд завдяки використанню великих арок, величних колон та балюстрад. По краях будівлі розташовані дві менші вежі з еліптичними куполами, оздобленими глазурованою керамічною плиткою, що є традиційним для валенсійської архітектури.
Цей фасад перетворює будівлю мерії на одну з найфотогенічніших пам'яток міста, особливо ввечері, коли вмикається ілюмінація.
Неподалік розташована й будівля Головної пошти (головпоштамту) — вона також надзвичайно красива й цікава. (так теж мабуть думали і безхатьки, які там спали собі у спальниках 🤪). І на мерії, і на пошті можна побачити безліч різних скульптур та символів. Дуже шкода, що ми не знали всієї інформації під час прогулянки площею. Хоча я дізналася її зараз, готуючи допис ☺️.
А ще на площі була встановлена ялинка — ввечері вона виглядала просто чарівно. Але ці фото я поки що не викладаю.