Друзі, зараз дуже гарний зимовий час — коли сніжить або ж на землі просто лежить товстий шар снігу. Він захищає її від холоду, а морози не дають снігу танути й перетворюватися на водянисто-снігову кашу. До цього додаються красиві зимові заходи сонця, які добре видно з нашої кухні-студії. Я дуже люблю на них дивитися й милуватися. Це, знаєте, справжній бонус, коли маєш багато вікон і можеш спостерігати за таким видовищем просто з дому.
Але по-справжньому цінуєш це тоді, коли в хаті тепло. Коли опалення повністю автономне (у нас від твердопаливного котла, що працює від спалювання дров, а для додаткового затишку у вітальні можна ще й розпалити камін). Тепло зараз — це надзвичайно цінна річ, яку ми всі почали відчувати по-новому. Бо те, що маємо постійно, ми часто перестаємо сприймати як щось особливе й починаємо вважати належним, не замислюючись над тим, скільки зусиль докладають люди, щоб це тепло в нас було.
Коли живеш у селі, щоб забезпечити собі тепло, потрібно значно більше праці. Ті ж дрова треба або купити, або нарізати зі свого старого саду, як ми інколи робимо. Якщо купив дрова метровками (це колоди приблизно метр довжиною) — їх треба порізати, порубати. Потім будь-які дрова потрібно поскладати так, щоб вони сохли, знайти для них місце, захищене від негоди. А далі ще й возити їх у котельню, де запас зазвичай розрахований на два-три тижні. І часто це доводиться робити в мороз і сніг, як було минулого тижня, коли тільки розчистили подвір’я — і вже наступного дня знову треба возити дрова. Це важка фізична праця, як не крути.
Так само варто пам’ятати про енергетиків та всі служби, які забезпечують нас теплом і електрикою. Електрика — це теж тепло: і через обігрівачі, і через насоси, які ганяють воду в системах опалення. Я щиро не розумію людей, які зараз щось вимагають, перекриваючи дороги, у той час як Росія методично знищує нашу енергосистему. Вони б’ють саме для того, щоб люди мерзли.
Енергетики теж дуже небезпечна професія і водночас це фахівці, які набували свій досвід протягом багатьох років. І вони все одно ризикують, завжди виїжджають лагодити систему (якщо лишається що лагодити), хоча русня дуже часто завдає повторних ударів саме тоді, коли ті приїжджають ремонтувати мережі. Вони, як і рятувальники, працюють у зоні великого ризику, не досипають, виїжджають у холод, сніг і дощ, щоб люди не замерзали. І на цьому фоні виглядає дико, коли якісь, вибачте, довбограї ще й перекривають вулиці. Люди, ви взагалі при своєму розумі? Схаменіться!
Так, тим, у кого по кілька діб немає тепла, зараз надзвичайно важко. Але що дасть ваше перекриття доріг? Особливо дивують міцні, здорові чоловіки, які мають час стояти на пікетах. Ваша причина гніву — це русня-загарбники. Ви наші захисники чи хто? Якщо маєте законні підстави (бронювання чи відстрочка) бути на таких акціях — добре, але замість цього можна допомагати: плести маскувальні сітки, робити щось корисне. На початку війни охочих було багато, зараз — майже немає кому це робити. Не займайтеся дурницями. А якщо ні, то про що взагалі мова? Герої на фронті живуть так постійно і їхні сім'ї точно не скиглять, бо знають, що мерзнути навіть у хаті і в окопі під постійними обстрілами - це зовсім різні речі 😥.
Я, чесно, в шоці від тупості людей, які не вміють думати й критично оцінювати ситуацію. І водночас мене заспокоює думка, що принаймні вдома ми можемо створити свою маленьку зону комфорту — тепла, спокою і споглядання краси. Звичайно, це не захищає від небезпек і трагедій. Дай Боже, щоб їх не було, бо уламки падають усюди, і навіть мінімальна ймовірність прильоту — вона є завжди.
Але саме це й змушує гостріше відчувати кожну хвилину життя й цінувати ті миті краси, які ще залишаються з нами.
