Вчора була вітряна і прохолодна погода, але після роздумів і вдалого вибору одягу ми таки вирішили піти прогулятись. Діти хотіли бігати на подвір'ї біля нашої будови і гратись там у хованки. А от найменший не любить на місці возитись, коли не час обіднього сну. Тож завдання було зацікавити старших діток і прогулятись околицями села. Зацікавили ми їх пошуками квітів у лісі, діти загорілись ідеєю, хоч пройшовши половину шляху ми зрозуміли, що для такої погоди шлях буде тяжким і надто далеким.
Особливо я не подумала про себе))) Я була в весняних кросівках, а біля лісу ще багато снігу, тож я змерзла.
Замість квітів, яких ніде не було, ми мусіли зацікавити чимось іншим, бо їм ставало нудно. І Даринка засмутилась, що не зможе мені подарувати букет.
Тарас пішов з дітьми в глиб лісу, а я повернулась з Маркіяном додому.
Після прогулянки діти були сповнені бадьорого настрою (чого не було і на 10% до прогулянки) і неймовірних вражень. В Яремчика був палиця-меч 😁, яка захищала їх від лісових павуків і вони разом з Даринкою і Тарасом вийшли на велику гору і діли їй назву "гора Дух Халка"😄.
А Даринка таки знайшла спосіб назбирати і принести мамі букет. Лиш цей букет не з квітів, а з гілочок смородини. "Щоб ти мама пила чай і була здорова."😌🥰
Ось сьогодні п'ю чай з гілочок смородини. Скажу вам, що це мій дебют 😊😄. Не знаю чи правильно його заварила. Але смак відчутний. А я лише одну гілочку порізали і залила окропом.
Як казали діти: "Це були неймовірні пригоди" .
Тож бажаю вам неймовірних пригод, які б приносили натхнення і гарний настрій!)).
