Всім привіт! Вирішили сьогодні зробити вихідний і піти на пікнік з сім'єю. А де проходив у нас на подвірї багато місця та і за домом також. Вирішили бути заду дома щоб меньше бачило людей.
Жарили м'ясо , довгі розмови про майбутнє, а яке воно. Та ніяке я скажу в ближайщі дні , тижні та місяці, війна явно не закінчиться. Хвилююсь тільки за те щоб до мого міста не зайшов ворог. Хоча ракети і все в цьому дусі долітає і до мого міста.
Я інколи думаю можливо знову поїхати закордон але батьки проти виїхати. А я їх покинути не можу, кожин день буду думати за них , хвилюватися. І тут погано роботи так такової не має, а еслі і є то зовсім оплата мала. Можливо я привикла що за кордоном добре платять, то і смисла не бачу тут працювати.
Інколи в мої голові думки путаються даже не можу їх по полицях зібрати. Але еслі все ж таки залишуся тут назавжди, то буду працювати і на такі гроші . Образити не хочу нікого тим що як в Україні сплачують труд людини це особисто моя думка.
Будем за приємні речі розповідати і заглиблюватися в похмурі думки не будемо. Пікнік довго не був погола показала нам що хвате сидіти ідіть до дому. Прохолодно після обід стало та і на вечір спустився дощ.
Все що приготували на природі їли дома. Ну все пішла відпочивати, а в лописі вам пркажу ще квіти щоб підняти настрій. Тихої ночі всім.
