Таємниця Блакитної планети.
В безмежному просторі Всесвіту, на далекій-далекій планеті жив собі Чаклун. Все своє життя віз збирав діаманти. Справа в тому, що всі жителі планети Чаклунів збирали різне дорогоцінне каміння а саме цей захоплювався діамантами.
Мандруючи всесвітом, від одної планети до іншої, знаходив різні екземпляри до своєї колекції. Для пошуку в нього був спеціальний пристрій, якій вказував на великі сховища дорогоцінного каміння.
Одного разу цей Чаклун опинився у нашій сонячній системі і його пристрій повів себе дуже дивним чином. Він показував, що на планеті Земля, чи просто Блакитній планеті, як звали її космічні мандрівники, існують неймовірні діаманти, яких Чаклун ще не бачив в своєму житті. Пристрій не показував розмір каміння, але його просто зашкалювало від якості. “Якісь нові діаманти” подумав Чаклун. Але те, що він побачив, прибувши на планету, перевищило всі його сподівання. Виявилося, що дорогоцінного каміння тут дуже багато. Воно різне по силі та розміру. Тут були і звичайні діаманти, але пристрій реагував на людей! Такого Чаклун не сподівався побачити. Він був дуже здивований і заінтригований. За допомогою своєї чаклунської сили він зробив так, що зміг бачити людей наскрізь.
В кожному, на кого він дивився, чоловік то був, жінка чи дитина, в середині жив діамант. Такого каміння йому ніколи не траплялося тримати в руках, вже не кажучи про те, щоб мати їх в своєї колекції.
Трохи поміркував, він вибрав собі чоловіка, чий діамант сподобався йому найбільше, тому що був яскравішим, переливався і грав усіма своїми гранями, та вирішив його забрати. Тіло людини чаклуну не було потрібно, він хотів тільки те, що всередині. Проте, щоб дістати той незвичайний діамант, чаклуну прийшлось відібрати у людини життя. Яким же сильним було його розчарування, коли діамант перетворився на легкий туман і злетів десь уверх. Тоді Чаклун проговорив інше заклинання і туман повернувся в тіло. Чоловік ожив і здивовано озирнувся навколо. Побачивши біля себе Чаклуна, запитав навіщо йому дорогоцінне каміння, що живе в людях. А почув відповідь, зауважив, що ці діаманти можуть належати тільки тому, у кого в середині знаходяться.
А чому деякі не світяться в людях, хоча пристрій показує, що вони там є? - запитав Чаклун.
На жаль, багато людей навіть не здогадуються, які скарби знаходиться у них в середині. Не можуть розкрити свій дар, щоб він засвітився у повну силу, тому що не знають про нього. Існують інші, які знають, але не вміють скористатися ним.
Мабуть це дуже приємно, мати в собі такий скарб, зітхнув Чаклун. (Адже у Чаклунів інша природа, вони не можуть мати в собі діамантів)
Збирач повернувся на свою планету, але йому не давала спокою думка про людей, що носять в собі діаманти. Хотів, щоб і у нього був такий один, а може навіть і більше. Адже він володів такою кількістю дорогоцінного каміння! Різного за розмірами: великого і не зовсім. І все одно, вони не були такими, як на тій Блакитній планеті, у людей.
Багато разів Чаклун ковтав свої самі великі діаманти, сподіваючись, що і в нього в середині приживеться і буде свій. Але нічого хорошого не виходило - тільки розлад шлунку.
А на Землі продовжували народжуватися маленькі дорогоцінності, які з часом становилися світлими, яскравими людьми. Їх можна було роздивитися із самого дальнього куточку Всесвіту, завдяки внутрішнім діамантам, які сяють проміж зірок.
