Hello, my dear readers. I spent this week packing my things. Yes, I have to move before the end of April. And I examined and regrouped my things, there are a lot of them for some reason. I'm afraid it won't fit in my car.
But that's interesting! How much a person (that's me, that person) collected in a year of life of all sorts. We came abroad with our small car, and it also had a lot of stuff. Then good people gave me their things for my everyday life. It was an iron, an electric kettle, dishes, cutlery. Men from Ukraine and Poland, with whom I lived at the beginning of my arrival, gave me a washing machine. Having nothing at that time, I gratefully took everything that was given to me. Then we bought Maxim a bicycle, I bought myself a stepper for sports, a vacuum cleaner for the car and all sorts of other nonsense.
Honestly, I have already given several huge bags with Maxim's things to children from Ukraine. My son has grown up, and some of the smaller children will find these things, shoes, toys and books in Ukrainian useful.
I grouped my things and took them to the store. There I was able to exchange things for roller skates for Maxim. It was very profitable.
And yet there are enough things. In the morning, when I open my eyes, I look at the mountains of things and think that I won't fit them in the car. And when I get into the car, I see that there is enough space. I need to pack everything up and go home today.
Maybe I'll leave some to come back and get the rest soon. The lady from whom I rent an apartment allowed me to do so.
And I also have to clear the car at the border with Ukraine. Hoping that everything will go smoothly and I will be able to move freely in my car.
Привіт, дорогі мої читачі. Цей тиждень я провела збираючи свої речі. Так, я маю переїхати до кінця місяця квітня. І я оглядала і пересортовувала свої речі, їх чомусь дуже багато. Я боюся, що в мою машину це все не поміститься.
Але от що цікаво! Скільки людина (це я та людина) назбирала за рік життя всякої всячини. Ми приїхали за кордон нашою маленькою машиною матір, в ній також було багато речей. Потім добрі люди мені давали свої речі для мого побутового життя. Це була праска, електричний чайник, посуд, столові приладдя. Чоловіки з України і Польщі, в яких я жила на початку свого приїзду подарували мені пральну машину. На той момент не маючи нічого я з вдячністю брала усе, що мені давали. Потім ми купили Максимові велосипед, я собі купила степер для занять спортом, пиломос для автомобіля і ще всіляких дурниць.
Чесно, я вже віддала кілька величезних кульків з Максимовими речами дітям з України. Мій син виріс, а комусь речі, взуття, іграшки і книжки українською стануть в пригоді.
Свої речі я погрупувала і віднесла в магазин. Там я змогла обміняти речі на ролики для Максима. Це було дуже вигідно.
І все ж речей достатньо багато. Зранку, коли я відкриваю очі, то дивлячись на гори речей думаю, що не поміщю їх в автомобіль. А сідаючи в автомобіль, я бачу, що там достатньо місця. Мені потрібно сьогодні все поскладати і виїхати додому.
Можливо я частину залишу, щоб невдовзі повернутися і забрати решту. Так мені дозволила пані, в якої я винаймаю житло.
А ще мене чекає розмитнення автомобіля на кордоні з Україною. Сподівання, що все пройде гладко, і я зможу вільно пересуватися своїм автомобілем.
And yet why do I need so much for a comfortable life? There are people who can travel the whole world with one backpack and this does not stop them. This is my specialty. When I was little, I didn't have such a choice of clothes, things, toys. Now that I can buy for myself, I do it with pleasure, compensating for my childhood memories. I understand all this. Things are now a burden that I have to carry from one city to another, from one country to another.
And I also have the opinion that I collected my stuff in a year, and how much can a person accumulate unnecessary things in a lifetime? I once wrote such a post about the appropriate use of things, because it also affects the ecology and wasteful use of our planet's resources. That is why I and all people should think about their expediency when buying things that are not quite necessary.
І все ж чому мені потрібно стільки всього для комфортного життя? Є люди, які з одним рюкзаком цілий світ можуть проїхати і це їм не перешкоджає. Така моя особливість. Коли я була малою, то у мене не було такого вибору одягу, речей, іграшок. Тепер, коли я можу сама собі купити, то я роблю це їз задоволенням, компенсовуючи спогади свого дитинства. Я це все розумію. Речі це тепер тягар, який я змушена везти з одного міста і в інше, з однієї країни і іншу.
І ще я маю таку думку, що я назбирала свої тюхи за рік, а скільки людина здатна накопичити непотрібних речей за ціле життя? Я колись писала такий допис про доцільне використання речей, тому що це також впливає на екологію і марне витрачення ресурсів нашої планети. Тому варто мені і всім людям задуматися при покупці не зовсім потрібних речей про їх доцільність.
I left some of it in the apartment where we lived. But a lot of things fit in my car.
We are going to Lviv!
Частину таки я залишила в тій квартирі, де ми жили. Але багато чого вмістилося в мій автомобіль.
Що ж ми їдемо у Львів!