Неймовірні заходи сонця і вечори цього літа.
Якби ж ще був час і можливість не по фото їх оцінювати, а в реальності, проводити час хоч трішки після непростих емоційних днів. Та в мене бувають дні, що я навіть не маю як вийти і посидіти там. Напевне вже в старості, як діти виростуть, не будуть плакати о 2 чи 4 ночі, стануть самостійніші, а вечори перетворяться на самотні, буде час на терасу і на споглялання.
А зараз клопоти геть інші. Інколи гірко від цього, а інколи просто зціплюєш зуби і чекаєш, що час принесе зміни, і що ще настане той період, коли можна буде компенсувати важкі дні і ночі спільно проведеним в спокої часом, мандрами, відпочинком. А зараз плідна праця, щоб цей період таки настав.
