Ну от і все , нагулялись ми полями, назбирали польових квітів, натішились. Я іронізую звичайно, бо не було як гуляти полями в теплі вечори, не було як насолоджуватись травами в цю посушливу погоду, адже вся трава просто вигоріла під палючим сонцем.
Жодного дошу, жодного в селі не прошло. А поля такі багаті на урожай просто всохли. Ні картоплинки тобі нормальної, ні морквинки. Врятував лише індивідуальний полив. От така природа цього року, ох як страшно, а тепер ще й на запас круп нема. Магазини пустують. Страхіття якесь. Одні елітні напої. Зіп'ємося, напевне, з горя. Зате по полям і кущам одні павуки сидять. Та ще й так понаплітали свої павутини, що аж так і хочеться їх поскидати, ну прям в рот би попав, якби так бігти і не помітити.
Я іноді знімаю з кущів, щоб самій не влізти, На паличці в інше місце переношу. На наступнмй день там само сидить. Вже ходжу розглядаючись, щоб не всунутись нікуди.