Мявкотятка - так називали ми їх, коли вони були ще кошенятами. Я вже майже 2 роки не була в селі, куди їздить тільки моя доня, її запрошують туди родичі, які там, власне, і хазяйнують. Якогось разу такий сільський відпочинок обернувся мені чималим стресом, дитя набралося глистів, що не могли ради дати, адже не знали причини такого жахливого самопочуття. А коли вже все ж таки встановили причину, то були в мега великому шоці.
Хоча, напевне, кожен з нас все своє дитинство з котами-собаками обнімався. І чи ж проводили комусь із нас якісь протиглисні процедури? Нє. І якось жили горя не знали, котів любили, собак обнімали. А тут такий облом. То вже кожного разу просто наголошую, будь ласка, мий руки кожен раз як тягаєш їх. Тепер ці котяки повиростали, і вже не даються навіть глядити їх. Ото манери. Сидять поважно, наче їм всі навколо прислуги. Смішні капець.
