Кам'яні крокодили, що ж ви повідаєте нам? Скільки діток ви вже перевозили на своїх спинах? Скільки сліз від падіння ви почули, а втішити нема як... скільки вже поколінь тут виросло, в цьому парку, навіть рослинність змінюється, а ви які були, такі і є. Самотні. Без друзів. Озеро оновлюють, чистять, змінюють, осучаснюють. А як вам, бути у вічній скам'янілості?
Зате для нас ви завжди будете нагадуванням про безтурботне дитинство, наївні дитячі враження та мрії, які сьогодні згадуються з посмішкою )