Як то кажуть: - "дарованому коню в зуби не дивляться". Не знаю, можливо, та буває, коли дарують з розрахунку "на тобі, Боже, що мені негоже". Ой що ж це я приказками розкидаюсь? Бо щось таке відчула, коли на днях привезли нас з села дивні гостинці - відро айви. Чого дивні? Бо їсти їх неможливо в сирому вигляді, а варити якесь варення зараз немає ні часу, ні бажання.
Але добре, що хоч донці такий гостинець згодився в її іграх і вчора вона вирішила погратись в базар і поважати кожний плід, який продавала всім домашнім, вимагаючи при тому цілком такі реальні гроші )))
