Шлях до Уралу
Добрий день друзі! Давненько ми з вами не спілкувалися, я виправлю все, що перепустив.
Сьогодні ми з вами продовжимо подорож до Владивостоку, ми вже з вами їхали від Хабаровська, а сьогодні поїдемо прямо з Києва.
Заповнились пасажирами, й взяли з собою декілька ящиків з помідорами та огірками, помідори взяли зелені, щоби в дорозі дозріли, Їхати то дев'ять днів.
Проїхали Україну, там зразу побачите різницю, на кордоні з Росією стоять чорні хати, ні деревця, ні огорожі, просто у полі. Доїхали до Уралу, а там річка Урал, так от, по ній сплавляють ліс на плотах, скріплюють дерево у плоти, й пускають вниз. Я не знаю, як зараз, а тоді ці плоти часто розвалювалися і весь берег був у так названому топляку, берега не було видно все було заваляно деревом.
Вже за Уралом ми почали свій маленький бізнес, пакували у пакети два огірки, й один помідор, він тоді вже дозрів, клали на тарілці та розносили по вагонах, а потім пасажири самі приходили до вагона і розбирали пакети. Такий пакетик коштував один рубль, так що, ми дуже швидко все розпродали, й вже мали з чим їхати до Владивостоку.
З нами їхали люди, що робили там у в'язницях, і ось вони казали, що крім цієї роботи там нічого іншого не має, і вони всі бояться цих в'язнів і намагаються з ними не вступати у конфлікти.
У дорозі багато чого пізнаєш і почуєш,для робітників, це також подорож і дуже цікава.
Ставте, будь ласка, уподобайки і я буду знати, чи сподобалося вам моє оповідання?
Посилання читайте тут:http://vycherpno.ck.ua/u-skilki-cherkashhanam-obijdetsya-velikodnij-koshik-u-2020-rotsi/