Я довго думала про те, як нація “що ніколи не програвала” буде викручуватися с українсько-російської війни, коли непереможна армія відступила від вчорашніх програмістів, підприємців та вчителів. Ми знаємо, що в Україні не було армії. Я не бачила на власні очі, але свойому чоловікові якось сказала “от служив би ти в українській армії — вмів би і прибирати в квартирі, і картоплю швидко чистити”. Тому що загалом ми всі вважали, що армія Україні була не потрібна, хоча я ще в 15 років говорила, що з усіх сусідів ймовірний ворог тільки один, але я шкодую, що мала можливість переконатися в своїй правоті.
Так от цими днями я побачила від розумної людини, що мене й збентежило трохи, коментар на зразок “це завдяки росіянам стихла війна на Донбасі, це росіяни змусили “ополченців” відступити від Маріуполя, це росіяни повбивали майже всіх відомих ватажків ДНР та ЛНР”.
В цих мізках все, за що можна хоч когось похвалити, приписується росіянам. І жодної думки — а що ж там робить українська армія, якщо росіяни і за, і проти ДНР молодці (залежно від того, про яку ситуацію розповідають). Але я нещодавно бачила також пост одного мігранта-росіянина (у Штатах), і він як людина розумна та та, що здатна до самоаналізу, писав приблизно таке “якось я зрозумів, що якщо якась ситуація може пояснюватися двома різними способами, то чому мені не обирати той, в якому я виглядаю краще”. І це загальна політика не тільки майже кожного росіянина, але й загалом інформаційної війни (при чому в цій війні не існує “гарних росіян”). Останнім часом особливо часто я чую від кожного російського ліберала після кожних сумних російських новин “а в Україні... (і наводиться якийсь історичний аналог, навіть з давніх-давен)... ми ж однакові”. Я можу думати, що вони так намагаються переконати самих себе, щоб зовсім не смурніти, але російський інформаційний простір єдин у багатьох думках про Україну, які не мають ніякого сенсу (на зразок “якщо віддати Україні Крим, то там почнеться кровава чистка” — це говорять російські ліберали, і тим самим працюють проти відновлення нашої территоріальної цілістності і замирення).
Але все ж таки про Боїнг. Цього тижня стали відомі додаткові подробиці, що у слідства вже немає сумнівів, що ракета була випущена з російського Буку з Курську, що прибув на Донбас у складі воєнної колонни.
Для будь-якої логічно мислящої істоти, можна робити два можливих висновка для Росії на міжнародній арені:
Перший звучить так “це воєнні у відпустці, ми знати не знаємо, що вони там з собою везли”. І з цього приводу вже треба робити тиск на ядерне обеззброєння Росії. Бо в країні з максимальним у світі ядерним арсеналом, зброю масового знищення воєнні можуть везти з собою з полігонів, куди заманеться.
Другий звучить так “колонна воєнної техніки йшла в Україну за наказом головнокомандувача” і здавати його в міжнародний трибунал разом із усіма співучасниками. Хоча й тут ми поки що залишаємо за дужками, але кожної миті можемо дістати з кишені аргумент про рівень підготовки російських воєнних, що дозволили собі влучити у цивільний літак. Чи не час знищити їх ядерний арсенал?
Але я знаю, що жодна логічна думка не торкнеться кацапського мозку.
