Горіх стоїть. А я не дуже. В нього з кожним роком більше сухих гілок і листя чомусь починає жовтіти з середини літа. А в мене з'являються нові сиві волоски.
Колись я придумала, що цей горіх — символ мого роду. І доки він буде стояти, доти буде стояти під. Але це просто вигадки.
Я з ностальгією згадую останні кілька літ, коли я сиділа під його гілками і могла безтурботно писати пости... (Ці фото торічні і мали супроводжувати якийсь інший пост, але зависли у часі).
Я тут з вересня 2020, думаю, робот нагадає нам точну дату за кілька тижнів... То були безтурботні часи, хоч тоді виглядали страшними через ковід.
До 24 лютого... Але навіть літо 2022 було відносно спокійним... Війна була десь там і ми тоді ще вірили, що вона ненадовго. Принаймні я вірила, може хтось мудріший і ні.
Моє життя стає все сумнішим десь від минулої весни 2023... До того періоду я лише допомагала іншим волонтерам з тваринами. А потім вирішила "робити більше" і самостійно.
Це була не дуже добра ідея:) Можливо, то був комплекс вини, бо з початком війни люди по-різному волонтерили. Хтось готував їсти біженцям на вокзалі, хтось плів сітки або багато донатив на армію. Мені здавалося ,що я нічого не роблю. Я ж мимоволі обрала те, чим і так займалася ще до війни.
Колесо війни крутилося і ситуація з тваринами ставала все гіршою. Їх викидали і переселенці і наші, від'їжджаючи за кордон.
Ця діяльність не має сенсу, тому що на місці врятованих одразу з'являються нові викинуті. Вони вмирають від хвороб, собак і машин, але більшість людей про це не знає. І вважає нас ненормальними.
...Я довела себе до великих боргів і м'яко кажучи поганого настрою.
...Коли я прийшла сюди Hive був здається по 0,14 цента. І ось після стрімкого зросту ми кілька днів тому скотились знов до цієї позначки. Цікаво чи буде далі новий виток спіралі?
Але Hive у мене мимоволі асоціюється з цим горіхом. Сподіваюся, наша криптовплюта буле такою ж живучою, крислатою і буде приносити плоди...
А я собі придумала писати якісь думки щодня. Так хочеться брати приклад в інших плодовитих людей.
