Лежиш собі, під тобою — шумить гірська ріка, над тобою — небо, ледве розмальоване хмарами. Час від часу міст хитається, коли хтось із друзів робить необережний рух... Страшно, але цікаво)
Я часто натикаюсь самі на ці фото під час роботи. І стає якось дуже тепло і приємно. Ні, я не розкажу вам про цілий день чи про тиждень мандрівки... Наша пригода тривала може до двох годин часу. Але саме щасливі миті найчастіше пам'ятаються впродовж років.
Дорогою до річки Стрий відкриваються розкішні краєвиди.
Нашому другові з Києва сподобалась ця поляна (чи краще сказати сіножать) з копицями сіна.
Ми з друзями, зокрема з 
Але ж як не покупатись у гірській річці?
Річка не глибока, але течія швидка. У місцях, де їй доводиться долати великі камені утворююються міні-джакузі. Вода доволі тепла...
Але найцікавіше мені було на мості. Це звичайний підвісний міст через село, хоча присутність села і цивілізації тут взагалі не відчувається. Хатки мабуть десь у густих деревах. Страшно, коли робиш перший крок. Все починає хитатись і інстинктивно хочеться втікати назад.
Найбільше боявся О., який важить біля 100 кг. Але страх подолано і ось ми вже на мості робимо фото і просто розглядаємо навколо. Сашко сміливий, стає на край моста, витягує смартфон вперед, щоб зловити порібний йому ракурс. А я міцно тримаю речі при собі і не роблю зайвих рухів, боюсь що все випаде з рук. А лежати — якраз норм.
Фотографувати в обідній час важкувато, сонце заливає все навколо, але просто необхідно для історії :)
Це дійсно глибинка Карпат. Найближче відоме місто — Східниця, але і воно за кілька км дуже поганої дороги. Так, погана дорога може бути цінністю, якщо ви соціопат, інтроверт або просто людина,що хоче відпочити від міської суєти.
На жаль час спливає швидко... У нас ще купа планів, тому друзі витягують мене з цього дивного місця.
А далі нам слід було добратись до прекрасного Урича, де є скелі Тустані (про них іншим разом). Географічно це дуже близько, але між нами — гори. Через ремонт дороги у Східниці ми змушені були їхати до місця призначення через села. Було екстремально. Я за кермом, а я водій так собі... Мало не заїхала у річку на крутому повороті. А потім на дуже вузькій дорозі мені на зустріч виїхав джип. Довелось пропускати його, припаркувавшись біля чиєїсь хати. Незручність? Зате в такі миті з'являються на світ хороші кадри. Як ось цей:
Любіть цю землю, мандруйте, досліджуйте. Бо пам'ять — це найбільше багатство, яке завжди з вами.
А хто захоче поділитись найкращими спогадами, то це можна зробити в рамках ініціативи 