Вірш, пісня, картина... Художні твори часто бувають засобами психотерпаії. В першу чергу для тих, хто їх творить. А згодом і для читача/слухача/споглядальника. Хочемо ми цього чи ні, але мистетцво завжди у великій мірі було місцем, куди вразливі люди ховали свої комплекси, де могли сміливо висловити те, про що соромились казати у житті.
Якщо у вірші читач зустрічає щось, що мало місце і в його досвіді, то співучває поету, сумує і страждає разом з ним. Давні греки навіть вигадали поняття "катарсис" - це очищення людини через смуток і страждання, яке виникало при перегляді трагедії... Хоча саме ті мудрі греки видумали також і комедію, де вже можна було очищатись через сміх.
Безліч творів присвячено коханню. Переважно нещасливому і невзаємному. Бо коли все добре, то навіщо писати? Живи собі, насолоджуйся цим наркотиком, бо потім попустить і ти або залишишся з людиною, змирившись із рутиною, або розійдешся. Отоді вже можна і пописати:)
На даному етапі мого життя я насолоджуюсь станом спокою і свободи і незакоханості. Упродовж минулих років я дуже багато невдало закохувалась, але вникати в цю тему зараз не хочу, бо вийде лонгрід і ви заснете (може іншим разом). А сьогодні просто текст, написаний приблизно у 2015. Про хворі невротичні кохання.
До речі, назва мого сьогоднішнього посту "ми і вони" якраз протиставляє світ жінок і чоловіків. Але у майбутньому, якщо Всесвіт допоможе, я б хотіла вже здорових стосунків, бо на інше просто немає часу...
РЕВОЛЮЦІЯ
Любов, як революція, дитино:
старого короля – на гільйотину,
а всіх його прибічників – в тюрму.
Сама ж вперед, назустріч ідеалу,
смішна принцесо несмішного балу,
іди й веди розхристану юрму.Все відбувається в старому стилі.
Штурмуєш світ, немов якусь Бастилію,
ретельно підриваєш всі мости.
Минуле – в порох, на смітник традиції.
Ось він – новий, революційний лицар:
у грудях спів, на прапорі – хрести.О ні, не стане він Наполеоном,
жадоба влади дух не заполонить,
для тебе має рівноправну роль.
Снуєш в собі ці мислі недолугі,
та прийде мить – і ти вже між прислуги,
а він – найсправедливіший король!Ти знов здивована і знов наполовину
себе розділиш. Ну і хто тут винен?
І хто кого в фіналі поборов?
Ще не одне дозріє запитання.
Кохання перше, друге чи останнє
приносить зі собою сльози й кров.
Фото з парку ім.Костюшка у Львові
Друзі, я вірю, що серед вас знайдуться поети чи просто любителі віршів. Друкуйте свої роздуми і твори під тегом #fridaypoem. А я буду радіти:)
