Perfect autumn in monochrome (#monomad, Досконала осінь у монохромі)
And again I am captivated by monochrome.
The snow melted in my city and I got lost in space-time again and began to remember life in the village. This fall was something even better than summer. So warm, wise, cozy and clear. It is so unusual to process orange autumn in monochrome.
І знову бере у полон монохром... (непоганий початок вірша?:))
У моєму місті розтанув сніг і я знову загубилась у часо-просторі та почала згадувати життя в селі. Ця осінь чимось була навіть краща від літа. Така тепла, мудра,затишна і ясна. Це так незвично — одягати жовтогарячу осінь у шати монохрому.
My photos are not perfect. But the world I photograph is perfect for me. Even with all its shortcomings. But it still lacks a some people here. And that's why I go to people when I'm lonely. But one day people will come to me. And there will be a lot of noise and laughter. One day...
Мої фото неідеальні. Але світ, який я фотографую є досконалим для мене. Навіть з усіма його недоліками. Але у ньому до повного щастя ще бракує трохи людей. І тому я йду до людей, коли мені стає самотньо. А колись люди прийдуть до мене. І тут буде багато галасу та сміху. Колись...
These trees and old walls, every little apple and flower, these fields and clouds are the foundation. I stand on it and become a little better or stronger.
But the foundation is only the first step in building something.
Ці дерева і старі стіни, кожне найменше яблуко і квітка, ці поля і хмари — це є фундамент. Я на ньому стою і стаю трохи кращою або сильнішою.
Але фундамент — це лише перший крок у побудові чого-небудь.
Дякую, що зайшли, переглянули картинки, а може навіть прочитали текст. Залишайтеся поруч, будемо разом відкривати цей досконалий світ.
This is my entry to the Monomad challenge by 
Thanks for your visit! Stay close:)