Кінець мандрів, свободи, тепла.
Пам'ятаю це багаторічне відчуття смутку вкінці серпня, в кінці канікул. Хоча у школі я була чемною дівчинкою та відмінницею, навчання як такого не боялась. Лише розпорядку, режиму і рутини. А згодом багато років працювала вчителькою.
Цього року я кинула роботу вчителя, а отже 1 вересня втратило для мене колишній сенс... Просто перший календарний день осені.
Неймовірно тішуся, що цьогорічний вересень приніс нам... літо, якого так бракувало у червні-липні.
Проте кілька днів тому почалася справжня дощова осінь... Як же врятуватися від смутку?
Коли дощить, люблю читати і писати... Роздумувати і планувати. Будувати сценарії майбутніх виступів і писати маршрути мандрівок. Ну і звісно спати... У мене є чудові вчителі правильного проведення часу у дощ!
Коли дозволяє погода, люблю гуляти у моєму лісі і подорожувати, доки по-справжньому не похолодає... Збираю враження, як зернини, щоб потім поділитися з вами.
Зараз не час на депресію, адже саме цієї осені я почала вести блоґ на Hive і маю море ідей, які помалу щодня втілюю...
І навіть те, що я застудилась, не впливає сильно на мій настрій. Отож, ця осінь для мене як антидепресант!
Бажаю всім щедрої, цікавої і максимально теплої осені у всіх значеннях осені. Нехай вона стане порою нових знайомств, відкриттів і звершень.