Вітаю! Після спілкування з бійцями в мене "народився" войовничо-мотиваційний вірш.
Фон зображення згенерований АI
Цей вірш, я присвячую всім хто боронить нашу Державу. Той, хто не був відмічений офіційно як герой, принаймні поки що; хоча всі хто знаходиться на фронті за замовчанням є таковими. Вірш про бійців, які кожен день ризикують своїм життям заради свободи нашого Народу.
Вірш:
Я з України, де мрії горять як вогонь,
Та кожен мій крок — це удар у вікон,
Слова як леза — розрізають туман,
Не шукай межі — я сам той капкан.
Під ногами дим, у душі гроза,
Мій ритм — як серце, несе мене враз.
Не втрачай віру — вона, як броня,
І навіть у пеклі — лишаю слід я.
Це мій шлях — не зламать, не зігнуть,
Це мій стиль — кожне слово, як суть.
Небо темне? Та в мені світла суть,
Я не тінь — я вогонь, що горить, не згаснуть!
Я бачив зраду під маскою друга,
І кожна поразка — як мудра наука.
Світ жорстокий, та я ще стою,
Бо правду не сховаєш у темнім бою.
Камінь на серці, але йду я вперед,
Мій голос лунає крізь шепіт і бред.
Ніхто не подарить тобі небеса —
Їх здобувають, коли бринить сльоза.
І хоч доля б'є — я тримаюся міцно,
Серце кричить, але не стихає ритм мій.
Там, де темно, я світло несу,
Крізь бурі і біль — до своєї весни…
Я не герой, я звичайний боєць,
Але з правдою в серці — без фальші, без меж.
Кожна рана — як доказ, що жив,
І навіть в пітьмі я лишаю свій слід.
Хай кажуть: «не зможеш» — я зроблю навпаки,
Мої вірші, як зброя — гострі, мов штики.
Це не гра — це життя, і я йду до кінця,
Бо народжений вільним — не схиляє лиця.
Автор 