Привіт всім. Сьогодні знову хочу поділитися з вами, шановна спільното, своїми думками. І так трапилося, що всі вони зосереджені на віні та моїй професійній діяльності. І хоча робота відхилилася від звичного курсу (учні в гуртожитку змінилися евакуйованими людьми, а заняття періодично перериваються повітряними тривогами), все ж вона займає важливе місце в моєму житті і залишається відрадою у цей складний час.
Сьогодні хочу розповісти вам про міжнародний проєкт, учасниками якого був колектив та учні мого училища і такі ж учні та їх керівниками із Німеччини. Щороку, починаючи з 2010р. і по 2020 р. наприкінці травня ми гостинно зустрічали учасників програми Крайового Об’єднання Райнланд м. Кельн «Молодь влаштовує майбутнє − міжнародні зустрічі молоді в місцях історичної пам’яті в Європі». До нас приїжджали молоді люди та вчителі з Німеччини, які спільно з нашими дітьми та викладачами працювали та відпочивали.
Головною метою проєкту було налагодження дружніх стосунків між молоддю двох країн та виконання спільних завдань із благоустрою одного з наших сіл. Вибір цього населеного пункту був не випадковим, адже у роки Другої світової війни село було двічі спалено німецькими окупантами в знак помсти за антифашистські акції загону радянських партизан, що діяв неподалік села. Саме тому тут і реалізовувалася програма проекту
Перше завдання, яке постало перед учнями професійних навчальних закладів та їх наставниками - облаштування доріжки до пам’ятника скорботної матері. За наступні роки співпраці учні зробили ще багато корисних справ: упорядкували пам’ятники Невідомому солдату та жертвам фашизму, виконали ремонтні роботи в школі і дитячому садочку, облаштували клумбу, звели сцену для артистів місцевого будинку культури. Усі ці завдання були різного рівня складності, та учні впорались. Але це лише частина проекту. Найважливіше – знайти спільну мову.
Приємно, що учні не тільки разом працювали, а й щовечора та у вихідні відпочивали. Легко, у невимушеній атмосфері, спілкуючись за допомогою міміки, жестів та посмішок, не відчуваючи мовного бар’єру, знайомилися з культурою, традиціями та менталітетом двох країн.
У наш час дуже важливо знаходити спільну мову, вміти розв’язувати конфлікти, поважати один одного та вміти дружити, бо дружба між народами є запорукою миру, що для нас, українців, є актуальним. Саме вміння дружити яскраво з року в рік демонстрували учасники проекту, тому складалося враження, що мости дружби та взаєморозуміння стають міцнішими . А це давало надію на гарні стосунки між нашими країнами.
І зараз, дивлячись на дивну позицію Німеччини, яка не може відмовитися від співпраці з росією, яка розуміє, що німецькі гроші, які отримає від них агресор будуть витрачатися на вбивства, постає питання: “А чи були вони - ті мости дружби і взаєморозуміння?” Як розуміти націю, що неодноразово говорила про фашизм, як про чорну сторінку своєї історії, а зараз “тихо” підтримує таких же фашистів? Невже в їх країні не залишилося живих свідків, які без підручників розповіли б до чого може призвести нерішучість і зволікання?
І наче б то Німеччина надає фінансову допомогу, і наче б то відмовилася платити за газ рублями, а все одно чогось не вистачає в їх діях… Не вистачає рішучості, відкритості позицій та гострого засудження російських фашистів.
На фото учасники та керівники проєкту з Німеччини та наші учні в різні роки
ENGLISH
Hello. Today I want to share with you again, dear community, my thoughts. And so it happened that they all focused on war and my professional activities. And although the work has deviated from the usual course (students in the dormitory have been replaced by evacuated people, and classes are periodically interrupted by air alarms), it still occupies an important place in my life and remains a joy in this difficult time.
Today I want to tell you about an international project, which involved the staff and students of my school and the same students and their leaders from Germany. Every year since 2010. and until the end of May 2020, we hospitably welcomed the participants of the Rheinland Regional Association of Cologne's program "Youth for the Future - International Youth Meetings in Historical Places in Europe". We were visited by young people and teachers from Germany, who worked and rested with our children and teachers.
The main goal of the project was to establish friendly relations between the youth of the two countries and to fulfill common tasks for the improvement of one of our villages. The choice of this settlement was not accidental, because during the Second World War the village was twice burned by the German occupiers in revenge for the anti-fascist actions of the soviet partisan detachment operating near the village. That is why the project program was implemented here
The first task facing the students of vocational schools and their mentors was to build a path to the monument to the grieving mother. During the following years of cooperation, the students did many more useful things: arranged monuments to the Unknown Soldier and victims of fascism, carried out repairs at the school and kindergarten, arranged a flower bed, built a stage for artists of the local house of culture. All these tasks were of different levels of difficulty, and the students coped. But this is only part of the project. The most important thing is to find a common language.
It is nice that the students not only worked together, but also had a rest every night and on weekends.It was easy to get acquainted with the culture, traditions and mentality of the two countries in a relaxed atmosphere, communicating through facial expressions, gestures and smiles, without feeling a language barrier.
Nowadays, it is very important to find a common language, be able to resolve conflicts, respect each other and be able to make friends, because friendship between nations is a guarantee of peace, which is important for us, Ukrainians. The ability to make friends was demonstrated vividly from year to year by the project participants, so it seemed that the bridges of friendship and mutual understanding are becoming stronger. And this gave hope for good relations between our countries.
And now, looking at the strange position of Germany, which cannot refuse to cooperate with russia, which understands that the German money the aggressor will receive from them will be spent on assassinations, the question arises: "Were they the bridges of friendship and understanding? ” How to understand a nation that has repeatedly spoken of fascism as a black page in its history, and now "quietly" supports the same fascists? Are there no living witnesses left in their country who, without textbooks, would tell what indecision and procrastination can lead to?
And as if Germany provides financial assistance, and as if it refused to pay for gas in rubles, but still something is missing in their actions… There is a lack of determination, openness and sharp condemnation of the russian fascists.
The photo shows participants and project leaders from Germany and our students in different years