Привіт всім, друзі.
Сьогодні в Києві відбулася прощальна церемонія з Дмитром «Да Вінчі» Крцюбайлом. Відспівування відбувалося у Михайлівському Золотоверхому Соборі. Далі сумна процесія слідувала до Майдану Незалежності. Тисячі українців прийшли провести в останню путь свого Героя.
Сумна звістка про смерть Дмитра прийшла до нас 7 березня. Спочатку про це написали у соціальній мережі побратими Героя, які повідомили, що загинув їх товариш із зброєю у руках, у бою.
Hello everyone, friends.
A farewell ceremony for Dmytro "Da Vinci" Krtsyubail took place today in Kyiv. The funeral took place in Mykhailivskyi Zolotoverkhi Cathedral. Then the sad procession followed to Independence Square. Thousands of Ukrainians came to see their Hero on his last journey.
The sad news of Dmitry's death came to us on March 7. Initially, Hero's brothers wrote about it on the social network, who reported that their comrade had died with a weapon in his hands, in a battle.
Не хочеться, щоб хтось подумав про те, що таких як він - полеглих дуже багато, але пишних церемоній на державному рівні ніхто не влаштовує. Лише місцеві громади віддають дань шани та поваги. Я згоджуюся, що кожен хто стоїть чи стояв на захисті нашої держави справжній герой, гідний всіляких похвал і слави. Та є люди, які майже все своє життя присвятили боротьбі за рідну землю. Одним з таких і був Дмитро Коцюбайло.
Йому було лише 27 років, але незважаючи на такий молодий вік, він вже мав найвищу державну нагороду – «Герой України». На фронті Дмитро із 18 років. У 2014 році, після активної участі в Революції Гідності, юнак пішов добровольцем та боронив нашу землю в зоні АТО. Дмитро отримав важке поранення у боях за Донеччину. Після одужання, знову повернувся на фронт. У 2016 році його призначили командиром штурмової роти «Вовки Да Вінчі». Полеглий герой воював на різних напрямках: Донецький, Луганський, Криворізький. Рота «Вовки да Вінчі» брала участь у деокупації Харківщини.
I don't want anyone to think that there are a lot of fallen people like him, but no one arranges lavish ceremonies at the state level. Only local communities pay tribute and respect. I agree that everyone who stands or has stood in defense of our state is a real hero, worthy of all kinds of praise and glory. But there are people who have devoted almost their entire lives to the struggle for their native land. Dmytro Kotsyubailo was one of them.
He was only 27 years old, but despite such a young age, he already had the highest state award - "Hero of Ukraine". Dmytro has been at the front since he was 18 years old. In 2014, after active participation in the Revolution of Dignity, the young man became a volunteer and defended our land in the ATO zone. Dmytro was seriously wounded in the battles for Donetsk region. After recovery, he returned to the front again. In 2016, he was appointed commander of the Da Vinci Wolves assault company. The fallen hero fought in different directions: Donetsk, Luhansk, Kryvorizky. The "Da Vinci Wolves" company took part in the de-occupation of Kharkiv Oblast.
Дмитро Коцюбайло був впевнений, що війна закінчиться цього року. Він був оптимістом по житті. Він, як і більшість громадян нашої країни вважав, що лише повний крах та розпад росії може гарантувати нам мир та процвітання.
Один з мешканців нашої громади у місцевому ТГ каналі опублікував вірша, яким хочу поділитися з вами:
Прощай Брате... Прощай синку... Ти пішов у вічність.
Нам усім ти є ,як приклад. Як незламна гідність.
Як за Волю, за Свободу все віддати треба.
І повір, що українці відомстять за тебе.
За міста які розбиті, за жінок, за діток.
Згине клята московії, бо всьому Бог свідок.
І тоді коло могили я скажу: "Да Вінчі".
Вічна пам'ять, хоч тілами ми на жаль не вічні.
М. Ростовський.
Слава Героям України. Герої не вмирають. Пам’ять про їх подвиг навіки у наших серцях.
Dmytro Kotsyubailo was sure that the war would end this year. He was an optimist in life. He, like most citizens of our country, believed that only the complete collapse and disintegration of Russia could guarantee us peace and prosperity.
One of the residents of our community published a poem on the local TG channel that I want to share with you:
Goodbye Brother... Goodbye son... You have gone to eternity.
You are an example to all of us. As unbreakable dignity.
As for Will, for Freedom, everything must be given.
And believe me, Ukrainians know about you.
For cities that are broken, for women, for children.
The curse of Moscow will perish, because God is a witness to everything.
And then near the grave I will say: "Da Vinci."
Eternal memory, although our bodies are unfortunately not eternal.
M. Rostovskyi.
Glory to the Heroes of Ukraine. Heroes do not die. The memory of their feat is forever in our hearts.
