EN-UA Emotional contrasts. Russian missile strike in Uman / Емоційні контрасти. Російський ракетий удар по Умані
Hello everyone!
Yesterday I was so happy to meet my colleagues from Kharkiv in Kyiv. But today, in the morning all these emotions were suddenly erased by the tragic news from Uman, a cozy city that I visited every week last year during the first two months of the full-scale Russian invasion of Ukraine, temporarily finding refuge in Cherkasy oblast.
Привіт, друзі!
Сьогодні майже не спала з двох причин. По-перше, вчора була переповнена радісними емоціями, позаяк з Харкова приїздили колеги, з якими обговорювали питання реалізації певних культурних проєктів.
Харків лишається залізобетонним і незламним, і не зважаючи ні на що, продовжує жити і творити. Навіть не знаю, звідки у харків'ян та й у нас всіх береться така потужна сила й енергія? Адже без перебільшення можна сказати, що люди, які в умовах війни творять прекрасне і потрібне для інших і заради інших, — справжні Титани.
A year ago it was so safe, quiet, even peaceful there. Today, a Russian rocket flew there, hitting a residential building and killing civilians who were sleeping in their homes. Unspeakable sadness and grief. Sincere condolences to the relatives and friends of those whose parents, children died in this cruel and insidious attack.
Проте на ранок всі ці піднесені емоції одномоментно стерли трагічні новини з Умані — затишного міста, яке минулого року я щотижня відвідувала впродовж перших двох місяців повномасштабного вторгнення Росії в Україну, тимчасово знайшовши прихисток на Черкащині.
Рік тому там було так безпечно, тихо, навіть спокійно. І от цієї ночі російська ракета долетіла й туди, вдаривши по житловому будинку й забравши життя мирних містян, які спали в своїх помешканнях. Невимовний сум і скорбота. Щирі співчуття рідним та близьким тих, чиї батьки, діти, друзі загинули від цієї жорстокої і підступної атаки.
At night, an air alarm woke up many Ukrainians. And already in the morning, I heard muffled sounds of air defense over Kyiv, bright flashes from downed missiles, and the feeling that you are once again in a scary movie, which is nothing but our reality. Our enemy will not rest until we destroy him. And no hopes for China, which the Europeans are already optimistically cherishing will not solve the problems and end this war.
Тож цю ніч я не спала ще й через внутрішню тривогу, яку викликало сповіщення "Повітряна тривога", розбудивши посеред ночі багатьох українців. А потім приглушені звуки роботи ППО над Києвом, яскраві спалахи від збитих ракет, і відчуття того, що ти знову наче перебуваєш в страшному кіно, яке є ніщо інше, як наша реальність. Бо кияни й мешканці Київської області вже частково від цього відвикли, і навіть заспокоїлися. Але наш ворог не заспокоїться, допоки ми його не знищимо. І ніякі сподівання на Китай, які вже райдужно плекають європейці, буцімто Сі вплине на Росію, не вирішать проблем й не закінчать цю війну.
There are no rules and laws for Russia. No one and nothing is a decree for them. Therefore, the empire of total evil will commit terror and genocide as long as it is allowed to do so. And this war will not be stopped by negotiations. Only by force. This is the only thing that the deadly Russian horde fears and reckons with. When will everyone finally realize this?... And how long will we pay with the lives of our citizens, who died in their beds at 4 in the morning from the missile strike, while all of Russia sleeps peacefully and sees sweet dreams?..
Для Росії неписані правила і закони. І ніхто й ніщо для них не указ. Тому імперія тотального Зла чинитиме терор і геноцид доти, доки її це дозволятимуть. І ця війна зупиниться не переговорами, бо з терористами не ведуть переговорів, а силою. Тільки силою. Це єдине, чого боїться і з чим рахується смертоносна російська орда. Тільки коли всі нарешті це усвідомлять?.. І як довго ми ще платитимемо життями наших громадян, яких вбивають о 4 ранку ракетами в їхніх постелях у той час, як вся Росія спокійно спить і бачить солодкі сни?..