Привіт читачі! Пам"ятає чи хто з Вас своє дитинство?
Я пам"ятаю ,як маленьким просинаешься від того ,що бабуся вже готує на кухні,потім включає радіо і ти вже розуміешь ,що зараз прийдуть тебе будити. Лежу і чую що вже йдуть до кімнати і думаю може сьогодні про мене забудуть і я не піду до школи?Але ні ,відкриваються двері і ти з заплющеними очима вмиваєшься ,але це не домогає,їси с полузакритими очима,потім йдешь вдіватися і краєчком ока бачишь портфель у коридорі,дуже повільно зібрався і тебе повели до школи .
Коли йдешь по вулиці ,бачишь що ти не один такий ,когось теж ведуть у це приміщення, у яке ти будешь ходити ще 11 років....
11 років минуло... А далі друга освіта ,нові знайомства ,сім"я ,діти ... Життя не мов начало набирати обертів в рази сильніше..
Тепер, коли пишу цей блог ,є чітке розуміння ,того що наше життя не вимірується роками, наше життя вимірюється счастливими моментами.
А також ,якщо узяти лінійку і уявити що кожен рік життя це 1 сантиметр, то явіть тільки яке воно коротке.... І на виконання усіх наших бажань комусь залишилось 10 сантиметрів ,комусь 40 ,комусь 30...
Тому бажаю щоб усі прожили це життя гідно!
Слава Україні!
