...It was a gorgeous time when the apple trees were blooming! Today Eve decided to go to her father's village. He was 86 years old and lived not too far from her home, in the village. The seventh year has passed since her mother, and his beloved wife, is gone. He was for her the entire universe, she had no idea how she could live without him! She dreamed he would bury her! God fulfills the cherished desires of our souls, even those ...
He only realized after her death who she was for him. He did everything for her! Suddenly, life became empty and meaningless to him. He refused to go to live with the children in the city. It looked like he was preparing himself for the trip ... Eve wasn't ready to let him go so soon after her.
After all, with her mother, her dreams, in which her parents were the main characters, died ... She was knocked down and now she had to rethink it. She needed him. It has not yet fully revealed itself in it. His God, whom he so believes in, left him here, on this earthly journey ... most of all for Eve.
He could be as lonely as she was. Different people in different ways need to be alone. There are people who are crazy about loneliness. Eve was the kind of person who could have gone crazy if she hadn't been able to be alone often!
She needed to spend hours walking in nature alone, thinking and enjoying, enjoying and thanking ... For everything!
It was the most blessed time when the apple trees were flowering.
... Це був чудовий час початку цвітіння яблунь. Сьогодні Єва вирішила поїхати в село до батька. Йому минуло 86 років і він жив не так далеко від її будинку, в селі. Минав сьомий рік, як не стало її мами, а його єдиної коханої дружини. Він був для неї всім всесвітом, вона без нього не уявляла свого життя. Вона мріяла, щоб він похоронив її! Бог виконує заповітні бажання нашої душі, навіть такі... Він зрозумів лише після її смерті, ким вона була для нього. Він все робив для неї і заради неї! Життя раптом стало порожнім і без змісту для нього. Він відмовився йти жити до дітей у місто. Так виглядало, що він готує себе в подорож... Єва не готова була відпустити його так скоро слідом за нею. Адже разом з мамою померли її мрії, в яких її батьки були головними героями...і тепер вона мала переосмислити це. Він був потрібен їй. Вона ще не до кінця відкрила себе в ньому. Його Бог, в якого він так вірить, залишив його ще тут, в цій земній подорожі...найбільше для Єви. Він міг бути самотнім, як і вона. Різні люди по різному потребують бути на самоті. Є люди, які божеволіють від самотності. Єва була людиною, яка скоріше могла б збожеволіти, якби не мала можливості достатньо бути на самоті!
Вона мала потребу годинами гуляти на природі наодинці, думати і насолоджуватись, насолоджуватись і дякувати... За все!
Був саме благословенний час, коли цвітуть яблуні...
This color was a masterpiece among all the flowers of fruit trees, pale pink and white, as if painted by a virtuoso artist's brush! She loved to visit her parents at this time and to sit in the evenings on the balcony of a summer house, under an apple tree, inhaling her scent and listening to the singing of the nightingale, who in May sings a song for her sweetheart ...
Apple blossoms reminded her of her school years as they worked their hands on apple blossom labor training lessons to wear for a May 9 holiday celebration. Victory in the war. Now she understands that there is no victory in the war! War is always a defeat. Then they were taught to do as they were told to do! It was right to be like everyone else. Don't stand out from the crowd. Being gray was right.
Not that now - her children will do nothing they do not want and do not understand. Freedom has now become our priority and our right to be ourselves ...
Eve breathed an apple aroma over her full chest and again felt grateful to the Creator for living in this time and place ...
Цей цвіт був шедевром серед усіх квітів фруктових дерев, ніжно рожевий з білим, наче пофарбований пензлем художника віртуоза! Вона любила приїзджати до батьків саме в цей час і сидіти вечорами на балконі літнього будинку, під яблунею, яка своїм гіллям торкалась даху, вдихаючи аромат з повітря і слухати спів солов'я, який в травні співає для своєї коханої...
Цвіт яблуні нагадав Єві шкільні роки, коли дівчата робили своїми руками на уроках трудового навчання штучні гілочки яблуневого цвіту, щоб нести їх на демонстрацію на честь свята перемоги 9 травня. Перемоги в війні! Тепер вона розуміє, що немає перемоги в війні! Війна - це завжди поразка. Тоді був час, коли було правильно не виділятись з натовпу. Бути сірим було правильно. Не те що тепер! Її діти нізащо не зроблять того, чого не хочуть і не розуміють. Свобода зараз стала нашим пріоритетом і нашим правом бути собою...
Єва вдихнула яблуневий аромат на повні груди і знову відчула вдячність до Творця, за те, що вона живе в цей час і в цьому місці...
(Далі буде )
Thank you for reading.
