Птиця синиця — маленька вона,
Гарненька, жовтенька, така чепурна!
Рано-раненько стука в віконце,
Її животик блищить, наче сонце.
Сіла на сало, дзьобати стала,
Потім злетіла, друзів призвала.
Багато зненацька їх налетіло,
Після ночівлі їсти схотіли.
Сало, насіння, хліб та крупу,
Як воно лізе все це в малу?
Я тихо сиджу, не заважаю,
На них дивлюся, їх не лякаю.
Мені цікаво, вони маленькі,
Жовті, дотепні, трохи смішненькі.
Так вони їли, бешкетували,
Добре, що їх голуби не ганяли.
Аж вечір настав, час вже летіти,
Трохи поспати і відпочити.
Наступного дня знов прилетять,
Будуть радіти і пісні співать.
