Маленький принц
Всім привіт.
Після вчорашнього допису з піснями Алексеева, і відчуття бездонної глибини, його пісень, я взялася переслуховувати всі його роботи , які мені щедро пропонував ютуб.
Я слухала і слухала, вслухаючись в кожне слово, яке вилітало з вуст цього виконавця…
Мое серце співало разом з ним…
У його піснях я знайшла стільки паралелей, зі своїм світоглядом…
Що змушували мій , налаштований під матеріальний світ мозок, все більше і більше розуміти, як важко осягнути ту безмежність всесвіту, яку я вважаю нашою великою і безмежною домівкою і відчувати гордість за те, що відтепер я можу на весь світ, без вагань віднести себе до категорії дурників повних надії…
Прометей
Йоганн Вольфганг Ґете
Не знаю нікого біднішого
Під сонцем, ніж ви, богове!
Нещедро ви живлите
Данням офір
І дихом молитов
Вашу величність.
Ви б геть змарчіли, якби
Не жебраки і діти,
Дурники, повні надії.
Та хоч серце і відривалося для прийняття всіх вібрацій від тих пісень, та не було того відчуття в тілі, яке я можу описати лише ось так -
«Ось, він… Той скарб, що я шукала.»
Поки я не натрапила на ось цю пісню…
Вона іншого виконавця…та її варто послухати …