Неможливість спокійно спати, хоч ми за тисячі кілометрів від дому і находимось в повній безпеці, покою не має. Постійна тривога та страх за рідних. На зв’язку 24/7, неймовірно сильно хочеться до дому.
С кожним днем віра та надія росте все більше і більше. Хочится щоб війна закінчилась як найшвидше. Повернутися до дому і обійняти рідних, та попросити пробачення за все, в такі моменти життя починаєш цінити все по іншому! І розумієшь ціну життя та хвилинам які ти провів з рідними вони безціні. І що таке насправді щастя.
The inability to sleep peacefully, even though we are thousands of kilometers from home and are completely safe, has no peace. Constant anxiety and fear for relatives. 24/7, I really want to go home. With each passing day, faith and hope grow more and more. I want the war to end as soon as possible. Go back home and hug your family, and apologize for everything, in such moments of life you begin to appreciate everything differently! And you understand the price of life and the minutes you spent with your family are priceless. And what happiness really is.