Обробляючи ці фотографії, я згадала пісню «Повіяв вітер степовий», мабуть через те, що в той момент дув вітер і фотографії вдалося це зафіксувати. В дитинстві це була моя улюблена пісня (коли я була ще зовсім маленькою дівчинкою), тоді щонеділі на місцевому телебаченні транслювався концерт на замовлення. Саме відтоді у глибинах моєї душі назавжди поселилися ці пісні: «Росте черешня в мами на городі», «Два кольори», «Ой на горі два дубки», «День народження» та інші пісні класичної української естради. Але мені всі вони не подобалися, я вважала їх дуже сумними або нудними, а от «Повіяв вітер степовий» чомусь мені припала до вподоби.
Коли я виросла, багато з цих пісень були випущені у новішій, більш сучасній обробці і отримали нове дихання, а я навпаки, нарешті почала розуміти слова, які в них були закладені. І це справді пісні не для дітей, дітям і не потрібно це слухати і сумувати, діти повинні рости із веселощами і завзяттям, і слухати пісні для свого віку. А класику вони оцінять пізніше і тоді вже вони бурчатимуть на своїх дітей, повчаючи і кажучи: «Хіба це пісня? Там вже взагалі немає сенсу… От послухай краще це…».😆
Ось такі, у мене рефлексії, навіяні цими фото.
