У Вогняних горах, де земля дихає полум’ям, а небо мерехтить відбитками розпеченої лави, мандрівники розповідали про видіння—жіночий силует, що з’являється вночі серед потоків магми. Її тіло світиться, мов розплавлене золото, а з кожного руху спалахують язики полум’я.
Легенда говорить, що вона—дух самої гори, втілення її невгамовної сили. Колись ця жінка була смертною, донькою старого коваля, який жив біля підніжжя вулкана. Вона обожнювала гору, слухала її подих, відчувала її ритм. Але одного разу вулкан прокинувся, і вона пожертвувала собою, увійшовши в жерло, щоб заспокоїти його гнів. З того часу її душа злилася з полум’ям, а силует став частиною нічного танцю вогню.
Ті, хто загубився в горах, кажуть, що іноді бачать, як вона простягає руку, ведучи мандрівників до безпечного шляху. Але якщо хтось прийшов зі злом у серці, полум’я її гніву стає невблаганним...