В дитинстві ми часто бігали, то ж відповідно часто травмувались. Побиті коліна, обдерті руки та ноги, рвані рани та порізи - наша шкіра була пошкоджена найрізноманітнішими способами. Для дезінфекції ран мама використовувала йод, зеленку та перекис водню. Найбільше я "любила" перекис водню, який при взаємодії з кров'ю шипів та утворював бульбашки, трохи пощипуючи рану. Зеленку я любила менше, а йод ненавиділа, мене просто вивертало від його запаху, то ж ми його практично не використовували.
Проте ми часто перебували далеко від дому і грали в різні активні ігри, де ми теж отримували різні пошкодження. Тоді в діло ішла бабусина наука: я знало, що якщо я отримала рану, ти спинити кров допоможе подорожник. Найцікавіше, що цим словом у нас називали дві рослини: власне подорожник (Plantago) та деревій (Achillea millefolium). Найцікавіше, що вони обидва спиняють кров і допомагають заживленню рани. Дрібненьке листя деревію, схоже на бинт, трохи гірше з цим справлялося, але реально допомагало.
Я вже давно не користувалася цими природними кровоспинними засобами, то ж вже й трохи забула про ці відчуття. Проте дитячі спогади одразу ж зринули в пам'яті, коли я побачила на подвір'ї цю рослину із дрібненькими білими квіточками та характерним решітчастим листям. То ж я вирішила розповісти про корисні властивості деревію.