Я точно не письменник та й не блогер у загальноприйнятому значенні цього слова. Я просто автор блокчейн-платформи для блогінгу Hive 😊. Я володію доволі обширним словниковим запасом (на мою скромну думку), бо читаю багато книг, знаю основні правила граматики (не всі, я далеко не професор української мови), врешті-решт я вмію користуватися програмами для редагування і звертаю увагу на те, що вони мені підкреслюють червоним і приймаю рішення чи це помилка чи ні. Якщо це не помилка, то я "згодовую" нове слово своєму словнику, наповнюючи і збільшуючи його базу.
Тут я ще хочу розділити питання мотивації та натхнення. Мотивація - це твоя винагорода за те, що ти робиш. Дуже часто основною мотивацією є банальна потреба отримати грошову винагороду за свою працю. Куди підуть зароблені гроші, це вже інша цікава тема (о, ставлю тут галочку, я про це напишу наступного разу, коли мене мучитиме думка про що ж писати), а хочу поговорити зараз про мотивацію (точніше натхнення писати пости у Вулику).
Отож мотивація писати довгі та якісні пости на Hive - це отримувати винагороду у токенах Hive. Мені можуть заперечити, що це не так, але я не повірю, хіба що це що може бути бажання слави та відомості, але ми не досягли загального прийняття нашої платформи. Ага, ще може бути відсутність цензури тут, ну це вагомий аргумент, але не основний для 90% користувачів тут.
Ну а натхнення - це коли ти знаєш, що тобі треба написати довгий пост, а ти не знаєш про що писати, та й не хочеться якось. А ще мотивація знижується, бо курс Hive падає і винагороди за пости відповідно.
Але натхнення можна викликати (хоча це дуже непросто, коли перед тим доводиться вирішувати побутові проблеми, настільки меркантильні і приземлені, що геть вбивають весь потяг до творчості). Для мене - це знайти "правильну" тему, створити відповідну атмосферу (навушники у вухах, якась інтернет-радіостанція, що крутить легку та ненав'язливу музичку, приклад джаз) і почати писати. Тоді все піде як по маслу, пальці практично без участі мозку набивають на клавіатурі літери, трансформуючи мої роздуми у слова. Такий стан справді можна назвати натхненням.
Але в такому випадку праві ті письменники, які кажуть, що натхнення - це відмазка для лінивих і творчі муки - це доля слабохарактерних меланхоліків. Я не пам'ятаю, хто це точно сказав з відомих письменників, що якщо хочеш досягти успіху в цій сфері, тобто заробляти гроші написанням книжок, то просто потрібно взяти за мету писати в день певну кількість сторінок і не зважаючи ні на що потрібно дотримуватись цього правила і не чекати, доки прийде натхнення. Бо натхнення, як і апетит, який приходить під час споживання їжі, приходить під час процесу творіння, в даному випадку тексту.
Ось і я сьогодні - варто було визначитись з темою, як у мене народився цей пост. Він не штучний і не вимушений, він щирий і живий, ці думки у мене крутились колись, просто в той момент я не могла писати. У мене так часто буває, коли я сама роблю якусь монотонну і доволі нудну роботу, я думаю на різні теми. І коли я обдумую якусь цікаву ідею, я кажу собі: "Ось цікава ідея для поста". Але коли я через деякий час приходжу до комп'ютера, частіше всього дуже втомлена пізно ввечері, то ця ідея десь губиться в глибинах моєї пам'яті. А потім, коли я сідаю писати статтю (переважно вранці, на свіжу голову), я спочатку розгублено сиджу і думаю: "А про що я буду писати?" 😄.