Привіт, друзі! Сьогодні хочу розповісти вам про дуже цікаві штуки — природні феномени, або ж вдалий симбіоз. Я б це назвав симбіозом, адже йдеться про дубові гали. Я їх побачив, коли гуляв з молодшим сином, бо тоді ще була гарна погода для прогулянок. З учорашнього дня настав холод, і вже сильно не погуляєш.
Отже, ми йшли дорогою й побачили на одному дубовому листку такі собі кульки. Вони, звісно, не приклеєні — це утворення, які виросли безпосередньо на листку. Але чому на одних листках вони є, а на інших — ні?
Справа в тому, що це спричинено буквально «зараженням» листка деякими комахами. У більшості випадків — це спеціальний вид галових ос. Вони відкладають у листок яйця, а ті, в свою чергу, виділяють токсини. Довкола яєць починають утворюватися такі собі кокони, які одночасно є і захистом, поки личинки малі, і їхньою їжею.
Мені це дуже нагадує ідеальний симбіоз, бо галові оси (отримують від цього прямий зиск. Хоча… якщо подумати, дуб від цього навряд чи отримує якісь преференції. Можливо, навіть навпаки — має шкоду. Якщо чесно, я ніколи глибоко про це не задумувався. Тож, мабуть, це все-таки краще назвати не симбіозом, а паразитизмом.
Але знаєте, хто точно отримав вигоду від цього явища? Люди. У давнину саме з дубових галів виготовляли чорнило. Брали ці гали, вичавлювали з них сік, змішували з залізним стружками — там відбувалося окислення — і зрештою отримували стійке чорнило, яким і писали. Це був колись поширений рецепт, але давно забутий.
Зараз ніхто не використовує ні природні, ні хімічні чорнила — всі пишуть або кульковими ручками, якщо ще пишуть загалом, або друкують. Хоча і це вже відходить у минуле — більшість набирає текст на клавіатурі телефона, а інколи навіть надсилає голосові повідомлення. Прогрес не стоїть на місці. Але ми повинні пам’ятати історію і те, як усе колись відбувалося.